Андрій ПОКРОВСЬКИЙ:  «Я не з тих бізнесменів, які хочуть збудувати собі замок на острові»*

Нині Андрій Покровський — ​незручний для влади представник так званих «третіх сил». Обранець лучан відстоює чимало ініціатив й активно розвиває Громадянський рух «Свідомі». Проте сьогодні, фактично в переддень першої річниці відкриття розважального центру «Промінь», я хочу забути про політику та нагадати усім, що Андрій Покровський — ​передусім бізнесмен.
Працюючи в бізнесі більш як 20 років, він сформував власну концепцію та погодився поділитися з нами деякими своїми секретами успішного та правильного і заробітку, і витрат коштів. «Це теж мистецтво, яке потребує таланту», — ​каже чоловік.
Місце для зустрічі — ​символічне. Розмовляючи зі своїм помічником Тарасом Шкітером за кавою, Андрій Покровський зустрічає мене та фотографа Олега Черненка на терасі найбільшого фуд-терміналу міста «Grand Central»…

«Якщо не ми, то хто це робитиме?»

— Андрію Володимировичу, ми з вами сидимо в РЦ «Промінь», який майже рік тому відчинив свої двері після реконструкції. Скажіть, чому ви вирішили ризикнути та реанімувати стару радянську будівлю?

— Я народився, вивчився у Луцьку. Це місто — ​мій дім. Пам’ятаю, як мама привела мене до кінотеатру «Промінь», коли мені було 3–4 роки.

Заробивши певні статки, я вирішив дати нове життя своїм дитячим емоціям, обравши кілька об’єктів в місті, які зміг би довести до ідеального стану.

— Ви не боялися братися за таку ризиковану справу?

— Завжди були проблеми та ризики. Великі інвестиції — ​це непросто в будь-якій країні. Але якщо не ми, то хто це робитиме?

— Скільки було інвестовано в реконструкцію «Променя»?

— Декілька мільйонів доларів вкладено в перебудову самої споруди. Серйозну суму інвестовано і в обладнання. Ми виконали всі взяті на себе зобов’язання перед міською радою.

«У Луцьку нема прозорої та відкритої влади»

— Нещодавно виконавчий комітет Луцької міської ради відібрав у «Променя» парковку. З цього приводу ви заявили про політичний тиск на вас з боку влади, зокрема партії «Укроп». У чому він полягає?

— У цьому запитанні дуже багато складових. Я озвучу лише одне: наші політичні погляди, на жаль, не збігаються. Через те, що чинні керівники міста намагаються ухвалювати всі рішення особисто або у вузькому колі, влада стає непрозорою та закритою. Немає розуміння, за якими критеріями вирішуються певні завдання, оскільки все змінюється залежно від персоналій та суб’єктів, щодо яких ухвалюються відповідні рішення.
(Поки готувалося це інтерв’ю, Господарський суд Волинської області повністю задовольнив позивні вимоги товариства «Проміньпарксервіс» та скасував рішення виконкому, яким в односторонньому порядку було розірвано договір про співпрацю між «Проміньпарксервісом» та Луцьким плавальним басейном.)

— Наскільки негативно на бізнес впливають такі речі, як-от відібрана парковка у «Променя»?

— Повернемося до того, що я вже говорив. У Луцьку нема прозорої та відкритої влади, нема діалогу з бізнесом. Парковки та різні соціальні проекти, до яких хоче долучитися інвестор, повинні стимулюватися. Туди в жодному разі не можна допускати чиновників, які робитимуть безлад відповідно до своїх особистих бажань. Інакше інвестицій у Луцьк ми не заведемо.

Для мене принципово, щоб у нашому місті були хороші дороги, гарні парки, стабільне і системне освітлення всіх вулиць, відреставровані фасади, місця для автомобілів, занять спортом, відпочинку.

— Ще один спірний момент, пов’язаний із «Променем», який спадає мені на думку зараз, полягає у зменшенні на 2 мільйони гривень розміру пайової участі за його будівництво. Не всі погодилися, що це потрібно було робити, окремі ЗМІ взагалі писали, що ці гроші вам «подарували». Поясніть, будь ласка, за що вам зменшили розмір пайової участі?

— За кожну людину говорять її справи. Мені зовсім не соромно за зменшення цієї пайової участі. Всі аргументи на моєму боці. Ми провели капітальну реконструкцію площі перед «Променем», забезпечили її благоустрій та інфраструктуру. Вартість реконструкції площі сягнула близько 4 мільйонів гривень, з яких ми попросили повернути лише 50 відсотків, хоча мали повне право на всі 100%. Важливо уточнити, що ми в повному обсязі взяли на себе її утримування, а це, звісно ж, передбачає серйозні щомісячні витрати.

«Наш дім – це не лише квартира чи будинок за парканом»

— Які види бізнесу ви ще ведете?

— Маю багато його видів: сфера послуг, консалтинг, розробка програмного забезпечення, будівництво. Для мене важливо, щоб гроші не лише правильно зароблялися, а й витрачалися з користю. Намагаюся це робити так, щоб інші люди якимось чином теж могли скористатися моїми коштами. Я не з тих бізнесменів, які хочуть збудувати собі замок на острові, купити корабель і нікого більше не бачити. Прибутки завжди намагаюся вкладати у якісь соціальні проекти.

— Власне, я і хотів запитати, що для вас означає соціально відповідальний бізнес? Доповните сказане щойно?

— Звичайно. Ми маємо усвідомити, що наш дім — ​то не лише квартира чи будинок за парканом. Це й автомобільна дорога, і тротуар, і освітлення, і зелені насадження. Ті бізнесмени, які роблять інфраструктуру за парканом, забуваючи про інфраструктуру перед ним, дуже мене дивують.

Потрібно отримувати задоволення від того, що, заробляючи гроші, можна покращити місто для всіх людей.

— Найяскравішим прикладом соціальної відповідальності у цьому разі варто назвати зведення «Сіті Парку». Чи дає його поява якісь економічні переваги місту? Щось на кшталт здорожчання сусідніх земельних ділянок?

— Ми з вами були очевидцями подій, коли не пустили в Луцьк «МакДональдз». Ще заберемо з міста «Промінь», «РortCity», «Сіті Парк», «СпортЛайф», кілька ресторанів та кафе. Що залишиться? Де людям проводити дозвілля? Якою буде привабливість нашого міста для іноземців, туристів? Чи буде сенс тут жити? Звичайно, ні. Потрібно усвідомити: чим кращу інфраструктуру ми створимо, тим привабливішим буде Луцьк. Зокрема, й для інвесторів. Саме тому для мене принципово, щоб у нашому місті були хороші дороги, гарні парки, стабільне і системне освітлення всіх вулиць, відреставровані фасади, місця для автомобілів, занять спортом, відпочинку. Тоді ми отримаємо можливість не лише завести зовнішній капітал, а й привабимо людей, які захочуть переїхати жити до Луцька з дорожчих міст.

«Парк — це проект моєї душі»

— Певно, про «Сіті Парк» знає кожен лучанин. Але далеко не всім відомо, що в районі вулиці Чорновола буде реалізовано масштабний проект «Оселя Парк». Розкажіть детальніше про це: що там буде, коли, скільки передбачено коштів?

— «Оселя Парк» — ​це однойменна назва і житлового комплексу, і парку, яким він буде оточений. Орієнтовний кошторис облаштування лише рекреаційної зони становить 20 мільйонів гривень (за територією та наповненням «Оселя Парк» буде вдвічі більшою за «Сіті Парк»).

Парк — ​некомерційний проект… Це проект моєї душі. Я щасливий бачити, як люди сприйняли «Сіті Парк». Я дуже хотів знайти ще одне місце, де можна побудувати щось подібне. Ми розробили цей проект житлового комплексу (ви ж розумієте, що для того, щоб щось робити, потрібно мати економічну прив’язку) та прорахували все так, щоб значну частину прибутку направити на зведення нової рекреаційної зони. Я сподіваюся, що через 3–3,5 року місто отримає новий, великий і сучасний парк. Це все робимо для того, щоб мешканці міста зрозуміли, що в Луцьку жити комфортніше, ніж в Івано-Франківську, Рівному, Хмельницькому. Бізнес повинен дбати про середовище, в якому розвивається. Він зобов’язаний турбуватися про здорожчання свого міста.

— Чого очікувати бізнесу в Україні в найближчі 10–15 років?

— Я скажу за найближчі 5 літ. Мені здається, що йому необхідно переформатовуватися до роботи у ще складніших умовах. За моєю інформацією, у сфері послуг лише 15–20% компаній з усього ринку прибуткові. З будівництвом ситуація поки краща, але вона погіршуватиметься. У важкій промисловості менша конкуренція, але треба вміти працювати та шукати ринки збуту.

На нас чекає глобальна урбанізація, тому розвиватися будуть глобальні бізнеси, а оці, назвімо їх банальними, занепадуть.

— Останнє запитання: чи може бізнесмен бути ефективним політиком?

— Якщо в депутата нема досвіду діяльності у сферах господарювання та життєвого, коли він не спроможний порахувати економічну доцільність роботи, умовно кажучи, перукарні, то не варто йти в політику. Такий обранець громади не принесе жодної користі суспільству.

Черчілль казав: «Політик орієнтується на прийдешні вибори, а державний діяч — ​на наступні покоління і думає про майбутнє країни». Я бачу депутата, як члена ради старійшин, коли говорити образно. Це група досвідчених людей, які все знають та розуміються в державотворенні. І розвивають нашу країну, думаючи про благополуччя майбутніх поколінь. 

Руслан ПИЛИПЧУК.