На Шацьких озерах знайшли «крилатих вовків»

Крилатий вовк відомий у міфології Близького Сходу, де його називали симарглом. Найімовірніше, саме звідти наші предки запозичили образ цієї істоти.

Зважаючи, що мова йде про ранньохристиянську епоху, символіка на предметах, які використовували вельможі чи воїни, мала відображати силу, жорстокість, хижість. Тому в пантеоні божеств іще з язичницьких часів лишився актуальним образ кривавого хижака. Численні міфи про вовків та їхню силу стали елементами культур у всьому світі. Різні народи приписували сіроманцям надзвичайні властивості: то йшлося про вовка-велетня, то про хижака з крилами. Відображалося це все і в оздобленні ювелірних виробів, як-от на предметах, знайдених у по­озер’ї.

 

 Вовк із крилами, Симаргл — ​божество, поширене і в слов’янській міфології. Привезене на давньоруські землі, найімовірніше, з півдня.

Щиток персня-печатки з вовком з обернутою назад головою виявлений на Шацькому городищі, на березі озера Люцимир. Датувати прикрасу можна XII–XIV століттями. Товщина щитка 2 мм, діаметр 20 мм, виготовлений він із бронзи. Вовк має довгий хвіст зі стилізованим закінченням і найголовніше — ​явно виражені крила. На звороті ледве помітні залишки кільця. Тож, найвірогідніше, це був перстень-печатка. Про це свідчить і те, що зображення є заглибленим і залишає відбиток на м’яких матеріалах.

На березі озера Пулемецьке поблизу села Залісся на території давнього поселення знайдено гудзик із литим зображенням вовка. На звороті — ​вушко для пришивання до одягу. За попередніми оцінками, датується XIII–XIV століттями. Товщина 1,5 мм, діаметр 25 мм, виготовлений із бронзи. По краю гудзика є обвід з візерунком у вигляді кіл. У центрі — ​постать вовка з обернутою назад головою. Стилістика зображення не дає можливості чітко трактувати деякі компоненти тіла хижака. Зокрема, важко сказати, у центральній частині тулуба відтворений закручений хвіст чи стилізоване крило. Зображення симаргла часто мають відкриту пащу з виставленим язиком. На гудзику ми також бачимо відкриту пащу з язиком, це може бути непрямим свідченням, що то таки симаргл.

Вовк із крилами, Симаргл — ​божество, поширене і в слов’янській міфології. Привезене на давньоруські землі, найімовірніше, з півдня. Крилаті вовки відомі і в азійських племен ще з часів скіфів. Прототипом може бути й персидський Симуг. Відомо, що це божество було у пантеоні князя Володимира. Симаргл входив до числа семи (або восьми) божеств, ідоли яких були встановлені в Києві. За деякими джерелами, симаргл є охоронцем райського Дерева Життя, його коренів, які живлять незліченну і безконечну кількість зародків і бруньок усього живого на землі. Симаргл — ​духовний посередник між верховними богами неба і духами землі. Небесний доглядач сходів має здатність перевтілюватися в крилату «собаку-птицю».
Отакі-от унікальні знахідки виявлено на Шаччині. 

Сергій ДЕМЕДЮК