Панове депутати, не знищуйте книгарню «Освіта»!

Звернутися з відкритим листом мене змусила проблема, яку створює нинішня влада своїм бажанням продати комунальний заклад — ​книгарню «Освіта». Ним хочу повідомити мешканців міста про ставлення до цієї проблеми багатьох заслужених лучан — ​учителів, лікарів, а також депутатів Верховної й обласної рад, усієї інтелігенції міста. Яке значення вона має для освітян Луцька та області? Можу запевнити, що не знайдеться жодного вчителя, який би не зайшов у книгарню щонайменше десяток разів протягом року. 

Я працював понад 40 років в освіті міста. Про що завжди говорять учителі? Звісно, про учнів, уроки, підручники, науково–методичну, фахову та художню літературу, що її можна придбати лише в книгарні «Освіта». Не важко здогадатися, що на місці книгарні буде відкрито ще один «питейний» заклад, яких поруч є вже чотири.

Пригадується епізод із п’єси «Хазяїн» Івана Карпенка–Карого, коли інтелігенція Полтавщини звертається до Пузиря про офіру на пам’ятник І. П. Котляревському. А той відповідає: «Котляревський мені без надобності». Так і нашим міським очільникам книгарня «без надобності». Складається враження, що нинішній міській владі байдуже, що люди спиваються, одурманюються, «обидлюються». Але ж призначення влади — ​створювати умови для освітнього, інтелектуального та культурного розвитку громади!

А тепер ще раз про кошти, яких бракує в казні Луцька. Про що думали міська рада та її виконавчі структури, коли «подарували» 2 гектари землі колишнього «зеленого господарства» на вулиці Рівненській? Варто взяти до уваги, що ринкова ціна землі в Луцьку не менше 1000 доларів США за сотку. Тож не ганьбіться, панове. Не приймайте недолугого рішення!