Здорожчання газу — необхідність чи шлях до нової економічної кризи?
Підвищення споживчих тарифів, зокрема регулювання ціни на голубе паливо, — одна з ключових вимог МВФ для надання чергового траншу. Усе просто: хочете грошей — показуйте, що виконуєте умови, які забезпечать повернення фінансів у майбутньому. А тепер — від слів до цифр
Що означає та чим загрожує підвищення ціни на газ? Він коштуватиме не 7 гривень (заокруглимо) за 1 куб. м, а 11! Якщо брати середню платіжку волинської сім’ї, то вона зросте приблизно на 1000–1500 гривень. А ще таке здорожчання загрожує збільшенням кількості боржників за «комуналку» паралельно зі зростанням бюджетних витрат на субсидії, а також низкою соціально–економічних проблем.
Чи можна відмовитися від програми МВФ? Так, однак не без наслідків. У разі ненадходження потрібних фінансів до державного бюджету відбудеться згортання урядових інвестицій, зокрема щодо соціальних виплат та заробітних плат. Не варто забувати і про неспокійну ситуацію на Сході. Чи готові ми ризикувати ще й безпекою?
За такої дірки в бюджеті ніяк не уникнути дефолту. Знецінення національної валюти, стрибок іноземних (долар по 45 гривень — готові?), різке збільшення безробіття, замороження зарплат, пенсій, подорожчання всіх товарів. Найдужче це відчують у державному секторі, а внаслідок цього і приватники потраплять у замкнуте коло. Про економічне зростання можна забути як мінімум на десяток років.
Раніше був дешевим газ? Тільки тому, що за нього доплачувала держава, тобто все одно платники податків.
Ще варіанти? Шукати компроміс із міжнародними кредиторами. І хоч щонайменше 8 альтернативних пропозицій уряду щодо регулювання ціни на газ для населення відхилили, шукати вихід із ситуації необхідно! Підвищення вартості, яке наполегливо пропонує МВФ, не підйомне для звичайних українців, але і відмова від виконання програми Фонду загрожує серйозною економічною кризою.
Звідки взялися такі великі борги та чому важливо не зупиняти реформи? Звісно, насамперед необхідно розуміти причину проблеми. Борги, які зараз не дають Україні розправити крила і злетіти у вир економічного розвитку, не виникли за час реформ, після 2014–го. Не спровокувала їх і війна. Період накопичення боргів як спосіб відкласти незручні для тодішньої еліти реформи — це 2009–2013 роки. Реформу газового ринку, земельну реформу, приватизацію, перенесення питання щодо вартості ПДВ та ще чимало важливих речей, пропонували для України вже давно — і їх цілком можна було зробити ще після кризи 2008– го, щоб відновити стійке економічне зростання. Починати рухатися вперед необхідно було значно раніше, ніж після 2014–го. Нової кризи та, мабуть, і військової агресії можна було б уникнути, якби реформи були розпочаті вчасно. Саме тому так важливо здійснювати і не зупиняти їх зараз.
Сергій ВАСИЛЕВИЧ
Що говорять експерти?
Павло КУХТА, економіст, фахівець у галузі фіскальної політики, бюджетного процесу та пенсійної реформи, заступник голови в Стратегічній групі радників підтримки реформ:
— Вирішення питання газових тарифів розблокує отримання чергового траншу МВФ. Це є необхідним для уникнення дефолту, тому що це девальвація гривні, інфляція, щораз вищі ціни і безробіття, урізання бюджету. Отримати транш Фонду — найкращий варіант для України. Навіть суто з погляду ефекту для гаманців громадян — вищі тарифи пережити значно легше, ніж десятки відсотків інфляції (тобто стрімкого зростання цін взагалі на всі споживчі товари та послуги) чи падіння доходів.
Сергій ФУРСА, інвестбанкір, аналітик фінансового ринку, працівник інвестиційної компанії «Dragon Capital»:
— У 2005–2008–х боржником був український бізнес, а у 2011–2013 роках у борг уже жила Україна як держава — за рахунок кредитів, а не відповідно до коштів. Це колись мало закінчитись. За часів Януковича державний борг стрімко зріс, а резерви НБУ навпаки — знизилися вдвічі. Результат — спад ВВП, стрімке падіння гривні. Ми маємо занадто великі борги, які треба віддавати. Це болісний процес, але іншого виходу в нас немає.
Раніше був дешевим газ? Тільки тому, що за нього доплачувала держава, тобто все одно платники податків. Різниця в тарифах призводила до величезного дефіциту бюджету, який покривався боргом… Якщо ми не залучимо кошти МВФ, щоб розрахуватися зі старими боргами, на нас чекає дефолт — це і долар по 40, і ріст цін, і скорочення соцвитрат, і безробіття.
