Гетьман Мазепа подарував переяславському собору книгу вагою 9 кілограмів 300 грамів
29 серпня 1561 року було завершено роботу над створенням національної святині України — Пересопницького Євангелія
Його написали на історичній Волині: почали у Дворецькому монастирі (нині село Дворець Ізяславського району Хмельницької області), а завершили в Пересопниці теперішньої Рівненської області.
Дослідники в один голос говорять про унікальність цього Євангелія, яке написане староукраїнською мовою (церковнослов’янську адаптовано до живої української). У зв’язку з тим, що за канонами євангельський текст змінювати не можна, то перекладачі щедро коментували його. У тексті є багато тлумачень незрозумілих слів староукраїнською. А це особливо поціновують лінгвісти.
Книгою користувалися століттями.
Дослідники сходяться на думці, що переклад здійснив архімандрит Пречистенського монастиря Пересопниці Григорій, а переписувачем пам’ятки став вихованець волинської рукописної школи Михайло Васілієвич, син протопопа Сяніцького. Мистецтвознавець Лев Скоп авторство мініатюр і орнаментів приписує майстрові Федуску із Самбора. Замовниками та фундаторами перекладу були волинська княгиня Анастасія Юріївна Заславська–Гольшанська, її зять і дочка — Іван та Євдокія Чарторийські.
Книгою користувалися століттями. За цей час тричі міняли палітурку: спочатку вона була обтягнута зеленим атласом, потім малинова і знову зелена. Одну з них — малинову з коштовними каменями — фінансував гетьман України Іван Мазепа, коли дарував Євангеліє переяславському собору.
Нині унікальна книга, на якій присягають президенти нашої країни, зберігається в Інституті рукописів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
Тарас СТЕПАНЮК
