«Давно пора! Дай, Боже, аби знайшлося 300 голосів у парламенті…» (Відео)

    Наталія БАЛЮК,  головний редактор газети «Високий замок» (м. Львів):

— Очевидно, що знайдуться люди, які будуть казати, що це передвиборчий хід. Але навіть якщо це так, то він цілком відповідає інтересам держави. З одного боку, саме через призму інтересів ми повинні оцінювати дії політиків, і тоді питання «піар — не піар» відходитиме на другий план. З іншого — якщо для одних виборців — це піар, то для інших — антипіар, тому що частина людей в Україні і на 5–му році війни вважає, що для нас важливе зближення з Росією. Пропозиція Порошенка однозначно відповідає тому курсу, котрий українці вибороли на Майдані і який наші солдати зараз відстоюють на Сході країни. Вони виступають за те, щоб Україна рухалась у цивілізований світ, у ЄС та НАТО. Це наша перспектива і надійний захист від північно–східного сусіда. Хоч у нас є закон, який визначає рух у євроатлантичні структури, але Україна знає багато прикладів, коли наші політики різко змінювали напрям руху, візьміть того ж Януковича. Навіть зараз ми чуємо від одного з кандидатів у президенти, що її головне гасло — новий курс. Про що вона говорить? Можливо, такий крок Порошенка пов’язаний ще й з тим, що після можливої зміни влади може бути інший стратегічний напрям руху держави. Тому, маючи такі ризики, важливо закріпити в Конституції наші прагнення в ЄС та НАТО. Бо закон можна змінити 226 голосами, а з Конституцією це зробити складніше — треба 300 голосів.

    Володимир ФЕСЕНКО,  політолог, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» (м. Київ):

— І те, й інше одночасно. У цьому є необхідність: багато розмов щодо ризиків реваншу або посилення впливу проросійських сил. І для того, щоб уникнути блокування, нейтралізації нинішнього зовнішньополітичного курсу, спрямованого на європейську і євроатлантичну інтеграцію, а також щоб не мати спроб якось домовитися з Росією щодо Криму, робляться такі ініціативи. Це запобіжник на той випадок, що зміниться внутрішньополітична кон’юнктура в країні. Я особисто сумніваюся у прогнозах реваншу, але у складі нової Верховної Ради точно посилиться проросійський вплив. І тому зараз саме час конституційно закріпити курс на європейську і атлантичну інтеграцію, бо в наступному складі парламенту такі зміни зробити буде практично неможливо. Але й передвиборчі інтереси в Петра Порошенка також, без сумніву, є. Це його політичне позиціонування. Він через такі ініціативи демонструє себе виборцям як послідовного прихильника євроатлантичної інтеграції, як її захисника.

 

    Петро ТРОФИМЧУК,  головний редактор — директор ПП «Редакція газети «Полісся» (м. Камінь–Каширський):

— На мою думку, це, швидше, передвиборчий хід, намагання нагадати суспільству, що глава держави тримає курс на Євросоюз і НАТО, турбується про безпеку країни, докладає зусиль для вирішення зовнішньополітичних питань. У такий спосіб Петро Порошенко, можливо, намагається відвернути увагу людей від наболілих внутрішніх проблем: корупції, зубожіння населення, занепаду економіки. Але сьогодні це навряд чи спрацює, бо всі розуміють, що з нами рахуватимуться у світі, якщо держава буде сильною. На жаль, для більшості українців ЄС нині асоціюється лише із заробітчанством, а у своїй країні людей хвилює, як вижити, збути вирощений врожай, як відстояти свої права. Тому, мені здається, якщо вносити зміни до Основного Закону, то підхід має бути комплексним. Скажімо, необхідні зміни в організації системи влади, які забезпечили б перехід від декларативного народовладдя до реального.

 

   Андрій ЛИНДЮК,  голова Маневицької райдержад­мініст­рації (смт Маневичі):

— Безумовно, це необхідність. Можна багато чого декларувати, а потім різко змінювати позицію. Якби цей зовнішньополітичний напрям був прописаний у Конституції ще в 1996 році, то ми б за ним і рухалися. Це обов’язково потрібно закріпити в Основному Законі. Дехто запитає, чому Президент відразу цього не зробив у 2014–му? Я думаю, що тоді першочерговим завданням було формування нової української армії. Нині, якщо такі зміни до Конституції внесуть, це стане промінчиком, у напрямку якого ми будемо рухатися.

 

  Олег ГАЛАСУН,  заступник голови Асоціації фермерів та приватних землевласників Волині (с. Чаруків Луцького району):

— Треба було б спочатку запитати Леоніда Кравчука: нащо він подарував Чорноморський флот Росії? Але у нас не відповідають за зроблене. І за ці заяви теж ніхто не відповість. Я, наприклад, не розумію, чому досі маємо дипломатичні та торговельні відносини з Російською Федерацією? Запропоноване Порошенком — напівзаходи. Не думаю, що потрібні зміни в Конституції, аби навести порядок. Як на мене, це більше схоже на передвиборчий крок. При бажанні багато чого можна зробити і без змін до Основного Закону.

 

    Андрій ТУРАК,  директор ПОСП ім. Тараса Шевченка, депутат обласної ради (с. Угринів Горохівського району):

— Вважаю, що в цих ініціативах є гостра необхідність, навіть якщо вони містять передвиборчий елемент. Це давно потрібно було зробити попереднім керівникам держави, незважаючи на обставини. Тоді, можливо, вдалося б уникнути ситуації, яку маємо зараз у стосунках із Росією. Такий крок Президента Порошенка вважаю правильним.

 

    Юрій ГУПАЛО,  підприємець, депутат обласної ради (с. Підгайці Луцького району):

— На мою думку, Президентові Порошенку це потрібно було зробити з перших днів перебування на посту, коли Росія почала агресію проти України й захопила наші землі на Сході. Очевидно, мали сподівання, що військовий конфлікт вдасться владнати шляхом переговорів. Тому дещо із запізненням починаємо робити те, що повинні, чого, безумовно, хоче український народ. Прикро, що, образно кажучи, наламали дров ще й ті депутати, котрі за невеличку газову подачку дозволили росіянам базуватися на нашій території. Тодішнє голосування вважаю ганебним. Чи це передвиборчий хід Президента? Зараз, у гарячу політичну пору, ним можна назвати багато чого. І не лише Президент, а й інші політики піаряться, щоб сподобатися виборцям і потрапити у владу. Та в будь–якому разі я це схвалюю, дай, Боже, аби знайшлося 300 голосів для підтримки таких необхідних пропозицій.

 

    Ігор ГУЗЬ,  народний депутат України (м. Луцьк):

— І те, й інше. Вважаю, що це однозначно необхідність. Бо чим більше ми будемо і в юридичній площині, і в інших закріпляти свій євроатлантичний вибір, тим краще. Тому що не бачу для України альтернативи. Разом з тим це виборчий хід чинного Президента.

 

    Тарас ЧОРНОВІЛ,  народний депутат ІІІ — VI скликань (м. Київ):

— Все, що робить Президент, зараз називатимуть виборчими ініціативами. Але цей крок необхідно зробити. Чому його не було раніше? Бо не проглядалася така висока ймовірність реваншу проросійських сил. Нині соціологія синалізує про цю загрозу. Для того, щоб країну знову не розвернули у протилежному напрямку, як це зробив Янукович, потрібні такі зміни. Якби це була лише передвиборча акція, глава держави міг би обмежитися одним пунктом — доповненням до преамбули. А тут —їх п’ять, три з яких стосуються зобов’язань майбутнього Президента, ким би він не був, уряду та народних депутатів. Ідеться не лише про те, що вони не можуть протидіяти цим положенням, а навпаки — закріп­люється зобов’язання їх виконувати. А бездіяльність щодо реалізації прямої конституційної норми — це кримінальний злочин.

 

    Володимир ШЕНДИБИЛО,  заступник головного лікаря Луцької міської клінічної лікарні (м. Луцьк):

— Важко однозначно відповісти на це запитання. З одного боку, з наближенням президентських виборів кожен крок глави держави, кожне його рішення опоненти називатимуть заграванням із народом, навіть добрі наміри пов’язуватимуться з передвиборчими технологіями. З іншого — чи справді є гостра необхідність вносити запропоновані зміни до Конституції? Чомусь в Україні дуже часто «вдосконалюється» Основний Закон. Хоча основна біда не в тому, що він не досконалий, а в тім, що його не виконують. Дивно, що тільки зараз надумали виключити з Конституції положення про базування Чорноморського флоту в Криму. Як і те, що десь існував договір про дружбу з Росією, який аж тепер вирішили не продовжувати. Але, на жаль, знаємо з досвіду, що для агресора закони не писані, а світова спільнота теж не завжди виконує свої зобов’язання. Тому сьогодні потрібно передовсім думати, як зміцнити нашу державу.

 

    Іван ГАВРИЛЮК,  директор Луцької дитячої художньої школи (м. Луцьк):

— Абсолютно правильно Президент запропонував, бо не повинно бути російського флоту на території України. Вважаю, що ці ініціативи зумовлені необхідністю. А якщо є ініціатива, тоді можна ставити вимогу до її виконання. Не секрет, що кожен кандидат перед виборами шукає точки дотику до своїх виборців у тих питаннях, які актуальні, тому такі зміни до Закону — це і передвиборчий хід, і необхідність.

 

    Богдан ШИБА,  луцький міський голова 2006–2010 років (м. Луцьк):

— Скажу дуже просто — і те, і те. Це, звичайно, дуже потрібно. Щоб закріпити курс західної країни. Але оскільки розпочалася передвиборча кампанія, то як би не хотілося, це будуть розглядати саме як такий крок. Але одне другому не заважає, бо це потрібно для України. Крім того, до таких ініціатив має бути готова суспільна думка. Зробити раніше цього не можна було, бо, як показувала соціологія, не було стійкої переваги прихильників вступу до ЄС і НАТО. Зараз більшість українців змінила своє ставлення до зовнішнього курсу країни. Все треба робити вчасно — і цей час настав.

 

    Володимир КАРПУК,  народний депутат України V та VІ скликань (м. Луцьк):

– І те, і інше. Це і вдалий передвиборчий хід, і політична необхідність. Юлія Тимошенко пропонує підписати якийсь меморандум, щоб всі кандидати в президенти йшли до НАТО та ЄС. Але таким речам вірити не можна. Знаючи підтексти та маніпулятивність українських політиків, рух на Захід треба закріпляти в Конституції. Подивіться також на дані соціологічних опитувань, — жах бере, коли бачиш, з якими симпатіями люди ставляться до «слуг народу», рабіновичів та інших. Тому зміни до Конституції вносити варто.

 Бліц провели Алла ЛІСОВА, Катерина ЗУБЧУК, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Лариса ЗАНЮК, Мирослава КОЗЮПА, Василь УЛІЦЬКИЙ, Сергій НАУМУК, Олег КРИШТОФ.