Освіта дає гроші на хліб, а 12-річна – ще й на масло?
Усім відомі приказки: «Здобудеш освіту — пізнаєш більше світу». А ще — «Учення — світ, а невчення – тьма», «Вік живи – вік учись». Саме так і хочеться сказати, коли дивлюся не без усмішки на світлини довготелесих дванадцятикласників з Одещини, котрі стали «жертвами» минулого впровадження 12–літнього навчання у 2003–му. Їм — по 18, і вони вже дядечки з тіточками, яким перший пріоритет — не ЗНО, а інтерес до протилежної статі та пов’язані з цим стосунки
«У якому вже класі їх навчать оформляти документи, сплачувати податки, комунальні платежі, відкрити власну справу і її закрити, писати позови, звернення до депутата, заяву в поліцію», – каже одна сучасна бабуся. А її сусідка додає: «І як оформити субсидію та зекономити на житлово–комунальних послугах…» Ох, ці вже сучасні старенькі. Ще не забули б про відповідальність за псування майна: лавочок у парках, зупинок, смітників. Список — довгий. Цих знань не отримаєш у школі навіть за 12 років навчання. От і ведуть себе в житті колишні відмінники, як справжні двієчники. «А що ж воно дасть, те 12–літнє навчання у школі?» – не вгавають бабуні, котрі ведуть до школи внучат–шестирічок і так їх шкодують.
За твердженням міністра освіти Лілії Гриневич, після закінчення 12–го класу діти матимуть не лише атестати, а й дипломи із професією, що дасть можливість одразу працювати. Можна йти до вишу, кількість років навчання на бакалавраті при цьому може бути зменшена з 4–х до 3–х.
Виявляється, і приклади 12–літнього навчання в Україні існують. Протягом 15 років так працює школа–комплекс у місті Южному Одеської області, що поєднує в собі ЗОШ і ПТУ. У 10—12 класах учні навчаються за програмою профтехучилищ й отримують атестат та диплом із професією або слюсаря, або секретаря чи оператора. Тож після школи зможуть приступати до праці. Щоправда, невідомо, які нові спеціальності з’являться у 12–річних школах і хто цього навчатиме? Додаткове навантаження на вчителів? 12–й рік навчання сприймається лише у форматі профтехосвіти, що й без того надають училища, ліцеї, коледжі для учня, у якого має бути вибір, котру спеціальність обрати.
Алкогольні напої відпускають із 18–річного (раніше – 21–річного) віку. А хто дозволяє 18–літньому воювати? Виходить, спиртного їм не можна, а йти під кулі – так.
«А, може, то лише спочатку так страшно звучить – 12–й клас!» – заспокоюю бабусь. Як переконує життя, суспільна думка формується методом поступового вкладання у вуха незвичних понять. І якщо за минулий рік ми звикли до опорних шкіл, то цьогоріч – до НУШ, ну а поки сьогоднішні першокласники дійдуть до 12–го, звикнемо й до
12–річної освіти. Вони зараз маленькі, і такими великими очима дивляться на школу, аж серце наше стискається. Нічого, переведіть погляд на фото лобуряк із 12–го–Б у Южному – і стане спокійніше. Вони постоять і за себе, і за маму, і за вчительку. А як треба, то й за країну! Мій знайомий Славко з півдня України з прізвищем від предків Роксолани, пішов на війну у 18. Хлопчиськом. Ще й професії не отримав, а вже на Сході три роки. Запитую: чому подався туди мало не зі шкільної парти? Каже, якби у всіх була така вчителька української мови. Вона з першого уроку зрозуміло сказала: тільки почую колись ваше «чтокання» – начувайтеся! За порадою побратима вступив у Луцьк на соціального психолога, бо важко там хлопцям, треба ж підтримати їхній психологічний стан. Славко не хоче, щоб про нього писали, я ж чомусь завжди його згадую, коли в супермаркеті читаю, що алкогольні напої відпускають із 18–річного (раніше – 21–річного) віку. А хто дозволяє 18–літньому воювати? Виходить, спиртного їм не можна, а йти під кулі – так. Але то вже інша тема. А ось у реформованій освіті не знаю, чи врахують побажання учнів, і те, що їм хочеться і що можна відповідно до віку, але якщо випускатимуться зі школи у 18–19, то, певно, вже сім’ями і з поповненням – цілий робітничий клас! І якщо все–таки цих тіточок і дядечок учителі у школі витримають до випускного, то хотілося б, щоб вони краще благословили їх до шлюбу, а не на фронт.
