Вимотані нерви
«Пише вам мама дівчинки (2 р. 7 міс.). Вважаю дуже актуальною темою «емоційне вигоряння мам». Особливо це стосується тих, хто має діток до 3 рочків і сам виховує їх. Весь час маля перебуває лише з ними (дідусі-бабусі далеко, тато працює). Всі чемно замовчують цю тему, адже ніхто не хоче показувати себе «поганою мамою», та це лише погіршує ситуацію… Хтось приймає заспокійливе, хтось «балує» себе (якщо дитина вже не на грудному вигодовуванні) алкогольними чи слабоалкогольними напоями. Та, на мою думку, вони тільки загострюють проблему…», — це фрагмент листа шановної читачки «Цікавої газети», яка порушила направду дуже важливу тему
Певно, багатьом батькам знайома ситуація, коли сварять дитину не за провину, а тому що мама чи тато — «не в дусі». Емоційне вигоряння — це стан хронічної втоми, що з часом посилюється, при цьому бракує не тільки фізичної сили, а й не вистачає емоційної, зникає радість життя і бажання спілкуватися. Емоційне виснаження — стан, коли хочеться кудись подітися і зізнатися соромно, що подітися хочеш навіть від своєї кровиночки!
А соромитися якраз і не варто! Якщо мама усвідомлює, що їй погано, що її все дратує, — вона має поговорити про це з найближчими людьми! У неї має бути свій персональний час, коли вона займатиметься винятково собою. Комусь допоможе похід у магазини, комусь — зустріч із подругами, ще хтось зануриться у книгу, піде в кіно. (З досвіду скажу, що свій час теж непросто використовувати: в омріяній ванні буде вчуватися плач дитини, у думках снуватиме нав’язливе «без мене не справляться», а «на каві» постійно здаватиметься, що вам уже телефонують з дому). Менше з тим, сім’я має знати, що мама відпочиває, даруйте за повтор, від сім’ї. Домовтесь про нагляд за дитиною із чоловіком, подругою, є гроші — приватний садок — нехай про дві вільні години для себе раз на три дні. Ви мусите пожити егоїстично, вдихнути іншого повітря, простору, спілкування, щоб було ліпше і вам, і всім близьким. У цьому є велика правда. Коли відчуєте, що ось ця «крапка надутоми» близько, відкидайте негайно купу нібито важливих справ — з отих нескінченних домашніх — та вирішуйте одну головну: як собі підсолодити душу. І нехай світ зачекає! Спілкуйтеся з тими, хто вас «наповнює» добрим і теплим, хто вміє надихати.
Емоційне виснаження — стан, коли хочеться кудись подітися і зізнатися соромно, що подітися хочеш навіть від своєї кровиночки!
Ще одна важлива річ — не смійте собі докоряти, що щось недодаєте сім’ї чи родині. Свого часу Памела Дракерман у книзі «Французьке виховання» торкнулася цієї теми, зауваживши, що якраз мами-француженки — великі молодці. У цій країні є час доби, що називається «дорослий або батьківський». Він настає, до прикладу, після вечірніх казок і колискових. Ніяких заперечень батьки від дітей не приймають. «Вони розглядають «дорослий час» не як рідкісну, важко здобуту розкіш, а як базову людську потребу. Жудит, історик і мама трьох маленьких дітей, пояснює, що вкладає всіх трьох о 8-й, найпізніше о 8.30, бо їй «потрібен власний світ». Французи вважають, що таке розділення корисне не лише для батьків, це необхідно і дітям, які мають розуміти, що у тат і мам є власні, окремі задоволення», — пише Памела Дракерман. При цьому ще й зауважує, що навіть посібник для батьків рекомендує їм показувати синам і донькам, що мами і тата мають свій час. Мовляв, це допоможе малим зрозуміти, що вони не є пупами Землі, а це корисно для розвитку. «Дорослий час» у тій країні — не тільки вечірній. Дідусь із бабусею забирають дитя на вихідні, а мама тим часом відсипається, відпочиває — і робить усе це без почуття провини!
Висновок один: щоб не дозволити «вимотати» собі нерви, мами чи тата, які доглядають дітей, мають проявити ініціативу і вибороти собі «батьківський час», привчивши себе при цьому до думки, що роблять благу річ.
Маєте щось додати чи заперечити — пишіть: [email protected] чи на електронку газети.
