Розігнавши хмари, у Луцьку з неба на землю зійшли ангели

Король Вітовт на троні, художники пишуть портрети, танцюють придворні дами, несе варту сторожа — ​те, що одразу впадає у вічі, коли заходиш на територію Луцького замку. А ще — ​театралізовані екскурсії замком, Художнім музеєм та «сходження до світла» у найдревнішій церкві Івана Богослова. 8 вересня близько 21.00 змінилися варта і музика на урочисту та пролунало:

— Слухайте наказ великого князя Вітовта: сховати зброю і зняти варту В’їзної вежі — ​і на лінію почестей з вогнем рушили вельмишановані гості з Польщі, Литви, Туреччини, Білорусі, із Волновахи, Кам’янця–Подільського, Дубна, Острога, Вараша, Володимира–Волинського, Нововолинська, громад Луцького району. Письмові вітання з днем народження Луцька надіслали з Дніпра, Запоріжжя, Вінниці, Сум, Херсона і навіть з Чехії та Китаю.

Актори обласного драмтеатру інсценізували саміт на згадку про перший дипломатичний з’їзд світових монархів у Луцькому замку 8 вересня 1429 року. Саме тоді Вітовта коронували і Лучеськ став політичним центром Європи. Сторінки цього літопису належить вже дописувати сучасникам. Хай вони будуть мирними, побажав з минувшини король Вітовт, якого зіграв народний артист України Олександр Якимчук.

— Ми відчуваємо ті емоції, що й середньовічні лучани, — ​привітав гостей виконувач повноважень міського голови Григорій Пустовіт. — ​Наш замок ніхто не зміг захопити, він є надійним захистом міста сьогоднішнього й майбутнього. Цей захід присвячуємо І з’їзду монархів, які вперше зібралися разом. Саме тут вони знайшли порозуміння, зробили перший крок до Європейського Союзу. Шануючи історію, зробімо все, щоб бути гідними містянами. Бо лучанин — ​це не просто мешканець, а той, хто живе потребами Луцька. Хай сьогоднішнє дійство стане для кожного приємним відкриттям.

Наш замок ніхто не зміг захопити, він є надійним захистом міста сьогоднішнього й майбутнього.

— Наше місто — ​древнє, з багатою історією, якою можна пишатись, і сучасне, бо розвивається та рухається вперед до європейської спільноти. Ми дуже старалися і підготували багато святкових дійств, які відбувалися упродовж дня в Луцьку, — ​долучився до привітань радник міського голови Ігор Поліщук і як головний організатор назвав цю ніч кульмінацією заходів, які підготував оргкомітет та Благодійний фонд Ігоря Палиці.

За наказом короля Вітовта запалили вогонь на вежі замку — ​розпочалося вражаюче шоу під оркестрову музику та несподіваний дощ. Але під парасолями гості ще натхненніше танцювали. Свято вибухало світлом, вогнем і драйвовою музикою. Було тут місце для всіх вікових категорій і смаків. Чудовим королівським оркестром «HARMONIA NOBILE» і квартетом тенорів «TENORS BELCANTO» захоплювалися і сивочолі, й молоді люди. Львівський балет «PAQITA» дивував віртуозністю балерин, аж дощ відступив і згорнулися промоклі парасольки, а ноги рухалися у такт музики. Під гру королівського оркестру покружляти у вальсі можна було хоч кому: галантні кавалери та вишукані дами запрошували активістів із натовпу. У програмі «Гра престолів» саундтреки до найвідоміших фільмів виконував «LUMOS Orchestra» про лицарську звитягу та боротьбу. Здавалося фантастичним таке поєднання оркестру, співу й сучасного кіно. Люди зігрівалися гарячими напоями, перекушували.

Та остаточно усіх вразило вогняне шоу й окрилили гігантські ангели. 3Д–мапінг перетворював замкову вежу у стилі різних епох із дерев’яної на кам’яну, розповів історію кохання князя Любарта та Агрипіни.

А коли повітря ночі переповнилося світлом, вогнем і хмарами, на сцені засвітилися літери «ONUKA». Солістка Наталія Жижченко зізналася, що їй особливо приємно співати тут, бо її батько теж лучанин. Публіка жваво реагувала на енергійні ритми, звучало відоме «То моє місто» і багато нових космічних композицій з альбому «Мозаїка». Усі так розтанцювалися, що вигукували «на біс» і «ONUKA» виконала приголомшливе й надихаюче «Ми не німі, німі — ​не ми, в нас голос є, лунає». Це були завершальні акорди свята і його лейтмотив: не мовчати, боротися до перемоги, як це робили князі й лицарі древнього Лучеська.

До 4.00 із Замкової площі курсували містом маршрутки, аби доправити лучан після видовищ додому.