Дідусь Степан Кирилович і у 81 переймається лісовими справами: і порадить, і пожурить.
Найкращий лісоруб Волині дерева також садить
Віталій Крисик із ДП «Городоцьке лісове господарство», що на Маневиччині, уже 5 літ поспіль утримує титул короля
Лісоруб — справжня чоловіча професія, бо їй властивий колосальний ризик, величезні фізичні та психологічні навантаження. І за роки ця справа мало чим змінилася, хіба що сокири замінили удосконаленими бензопилами. Віталій Крисик — вальник лісу шостого розряду — найвищого ступеня професійності в цій галузі. Більше того, цьогоріч він уп’яте поспіль переміг серед колег на Волині і представляв наш край на всеукраїнському конкурсі, де посів 15-те місце
«Наша робота — друга у світі за небезпечністю після шахтаря, але я її люблю»
— Отакі змагання: хто краще валить ліс? — усміхаючись, каже переможець і володар 15 тисяч гривень призових — високий статний хлопчина із щирим та добрим поглядом. — Конкурс проходив на території Турійського лісгоспу, де ми пиляли дерева, обрізали сучки та демонстрували майстерність із бензопилою. Втім, реальна робота і складніша, і цікавіша, бо передбачає природні умови, а до змагань підходиш більше як спортсмен. Та все одно бути першим — почесно і приємно.
Лісоруб у підготовці бензопили до роботи, зрізуванні на швидкість сучків показав справжню віртуозність. Відзначився й у звалюванні дерева — поклав сосну стовбуром майже прямісінько на контрольний кілочок. Чоловік, між іншим, зауважує, що робота вальника лісу посідає друге місце у світі за небезпечністю після шахтаря, але він любить свою професію. Підтримка дружини Юлії та обійми півторарічної донечки Оленки надихають чоловіка найбільше і додають сил. А ще він отримує вагомий досвід від свого дідуся.
У нас є одна відмінність: дід садив, а я — ріжу, — жартує Віталій. — Але якщо бути серйозним, то кожне дерево, як і будь-яка рослина, має свій період стиглості.
— Дід Степан Кирилович працював майстром лісу, має 49 літ стажу за плечима. Він і зараз, у 81 рік, ходить лісовими стежками і робить зауваження. Однак у нас є одна відмінність: дід садив, а я — ріжу, — жартує Віталій. — Але якщо бути серйозним, то кожне дерево, як і будь–яка рослина, має свій період стиглості.
«Вершина майстерності — коли сосна при падінні забиває кілок у землю»
На змаганнях необхідно було на швидкість скласти бензопилу, повалити дерева й розрізати їх на рівні частини. Усього п’ять етапів випробування.
На місці, куди, за підрахунками вальників, має впасти дерево, ставлять кілки. Вершина майстерності — коли сосна при падінні забиває кілок у землю. Це й оцінювалося найвищими балами. Одночасно зверталася увага на дотримання правил техніки безпеки, оскільки у житті загроза може чатувати на лісоруба під будь–яким деревом. За словами Віталія Крисика, пошкоджена деревина втрачає свої технічні якості.
— Найстрашніше працювати на вітровалах, буреломах. Там бувають різні випадки. Ризик збільшується в рази, — з власного досвіду розповідає п’ятиразовий переможець змагань. — Зламані, похилені дерева валити слід згідно зі спеціальною технологією. Інакше дерево може просто розколотися. А тому їх не можна різати, як звичайні.
Водночас Віталій переконує, що і садить лісові рослини, не лише ріже, адже замість кожного свіжого пня має з’явитися майбутнє деревце. Але люди по–різному до цього ставляться. Одне слово, лісоруб у декого викликає страх. Тому й потрібні такі змагання, аби більшість зрозуміла, що кожна професія має своє призначення і майстерність.
— На обласному конкурсі у мене практично немає ніякого хвилювання, почуваю себе впевнено, — розповідає Віталій. — Щоб не втратити бали, дотримуюсь вимог. Найголовніше, щоб спиляне дерево впало у потрібному напрямку. Я вже дев’ять разів був на змаганнях: 5 — на обласних і 5 — на всеукраїнських, де переймав досвід найкращих вальників лісу з різних регіонів. Минулого року від десятого місця мене відділяло лише два бали. За результатами з 19–ї наблизився до 11–ї сходинки. Там багато що залежить і від удачі, навіть півсекунди має значення. Цьогоріч на Київщині у Тетерівському лісгоспі хотів потрапити у десятку кращих, але, на жаль, маю 15–ту позицію. У змаганнях брали участь люди, які їздять на світові конкурси лісорубів, тому свої шанси оцінював реально. У них уже відпрацьовані рухи, спеціалізоване знаряддя. А це важливо.
