У лікарні нема кому дати укол. Усі поїхали в Польщу і Чехію…

Про це на своїй сторінці у Facebook написав батько потерпілого хлопчика Сергій Мутін. За його словами, все почалося з того, що син упав та отримав відкритий перелом плечової кістки. Він одразу наклав дитині на руку джгут і почав викликати «швидку».

«Оператор розпитує основні дані та видає сакральну фразу: «Немає вільних машин». Я запитую орієнтовний час очікування. Відповідь: «Близько години». Години!!! «Швидка», бл*дь! Малий непритомніє, як можу ставлю з підручних матеріалів шину, хапаю на руки і везу до 8–ї травматології. Під’їзд до травмпункту закритий шлагбаумом, нікого немає! Знову хапаю дитину на руки і біжу до травмпункту. Там черга, людей зо 20, заношу в кабінет. Лікарі, молоді хлопці, бачачи ситуацію, всіляко намагаються допомогти. Але в них немає нічого. Немає навіть із чого зробити шину! Шину!!! У травматології майже мільйонного міста! Ні бинтів! Ні анальгіну для знеболювання. Все потрібно купувати і для невідкладних випадків. Нічого немає! Але вони роблять усе від них залежне», — написав батько.

Немає навіть з чого зробити шину! Шину!!! У травматології майже мільйонного міста! Ні бинтів! Ні анальгіну для знеболювання.

Коли лікарі побачили, що хлопчик втратив дуже багато крові, порадили везти його в дитячу обласну лікарню. Чоловік попросив доправити їх туди «швидкою» з мигалкою, оскільки була якраз година пік і терміново дістатися до лікарні було нереально. Але йому відмовили через відсутність вільних машин.

«Хапаю сина — і в автомобіль. Їду. Затори. Центр. По дорозі додзвонююся у приймальне відділення, приїхав. Шлагбаум. Двоє охоронців, бачачи дитину в напівпритомному стані та у крові, відкривають шлагбаум і впускають до входу. Сам беру каталку–ноші і везу в приймальне відділення. Шукаю ліфт, чортихаюся. У малого відкрилася кровотеча, мабуть, коли я перекладав, потривожив рану. Все у крові, джгут зняли раніше. Бачачи стан, підбігають хлопці–лікарі з цього відділення. Обробляють, закривають рану. Все без наркозу і знеболення. Дитина кричить не своїм голосом. Прошу зробити укол для знеболювання. Кажуть, без санкції лікаря (чи головного лікаря, не знаю) не можуть. Він на операції», — ділиться моторошними спогадами Сергій Мутін.

Однак на цьому все не закінчилося — дитину направили на рентген, але згодом виявилося, що він не працює. Апарат лагодили півгодини, і за цей час хлопчик кілька разів втрачав свідомість від болю. Після того, як знімок усе ж зробили, пацієнта нарешті повезли на оформлення, яке також тривало 30 хвилин: хворих реєструвала всього одна працівниця, до того ж біля її стійки зібралася черга з десяти осіб.

«Знову прошу дати знеболювальне синові. Але лікаря немає. Приходить лікар, весь мокрий після операції. Через хвилин 30 каже готувати до операції, дати анальгін з димедролом. Везу я і санітарка у відділення. Черга в операційну. Ми треті. Ще раз прошу дати знеболювальне! Санітарка каже: «Вибачте, нема кому вколоти, на поверх одна медсестра і та на операції!» Запитую, як так?! Ми третю годину у вас, і нікому вколоти. Опускає очі і каже: «Всі поїхали в Польщу і Чехію». Я пропоную вколоти сам. Умію, знаю! Відповідає, що не можна. Син просто шаленіє від болю. Після травми йде четверта година!!! Забирають на операцію через майже п’ять годин після перелому», — пише Мутін.

При цьому батько хлопчика наголосив, що всі його претензії стосуються не лікарів, оскільки вони роблять усе від них залежне, а безладу в державній системі охорони здоров’я.

«Усі лікарі здійснюють подвиг, працюючи в таких умовах. Хірург, який вийшов до нас, а потім робив операцію, був у мокрому костюмі. Він рятував дітей нон–стоп. І не сидів у себе в ординаторській. Всі, хто нас зустрічав, як могли допомагали, але і вони безсилі в цьому безладі нашої нікчемної системи охорони здоров’я. Дно. А ці тварюки лікуються у «Феофанії» і за кордоном», — підсумував свій пост чоловік, критикуючи бездіяльність влади.