Першокласниці Ані на момент загибелі тата-героя було лише 2 рочки...

«Завтра у нас в селі празник, синку, та я нічого не готую, — у мене буде празник тоді, коли ти повернешся додому», — ці слова стали останніми, які сказала Юрію його мама Тетяна Григорівна 27 серпня 2014 року. Вже наступного дня, коли у храмі Успіння Пресвятої Богородиці села Старосілля урочисто відзначали престольне свято, невістка Лілія подзвонила й повідомила страшну новину: телефон Юрія не відповідає, а в новинах показали масові обстріли бійців під Іловайськом, де якраз він і перебував.

 Юрій Лавренюк народився 28 травня 1985 року в Старосіллі, закінчив місцеву школу, опанував фах кухаря в Колківському ВПУ, відслужив в армії. Одружився і проживав у Луцьку, мав донечку Аню. Під час першої хвилі часткової мобілізації в його рідне село, де він був зареєстрований, надійшла повістка. І мати подзвонила синові в Луцьк. Уже невдовзі Юрій з’явився в Маневицький районний військкомат. Боєць був призваний на військову службу до складу 51–ї ОМБ і як гранатометник брав безпосередню участь у проведенні антитерористичної операції. На запитання, як там йому, Тетяна Лавренчук чула від сина лише одне: «Не переживай, все добре, менше знаєш — краще спиш». Часом чути було постріли, та Юрій запевняв, що йому нічого не загрожує. А потім була остання розмова. Одному Богу відомо, що за ці чотири роки пережили його мати, дружина, брат, родичі, сподіваючись, що він усе таки живий. Як з’ясувалося, останки тіла бійця в листопаді 2015 року були захоронені на кладовищі села Парасковіївки Бахмутського району Донецької області. І ось 18 ве­ресня — день перепоховання.

Через усе село встеленою квітами дорогою, обабіч якої на колінах стояли учні, вчителі, односельці, несли домовину загиблого.

У його рідне село віддати останню шану полеглому воїну прийшли очільники району — Анатолій Мельник та Андрій Линдюк, керівники Колківської об’єднаної територіальної громади, голова ГО «Маневицька районна організація ветеранів антитерористичної операції» Андрій Яцина та численні ветерани АТО, представники райвійськкомату, друзі, од­нокласники, жителі Луцька, Старосілля, Колок і сусідніх сіл. Ридала мати над труною сина, плакала згорьована дружина й родина, односельці, втирали сльози побратими, сполоханими оченятами розглядала всіх донечка Юрія — першокласниця Аня, якій на момент загибелі татка було лише два рочки… Через усе село встеленою квітами дорогою, обабіч якої на колінах стояли учні, вчителі, односельці, несли домовину загиблого до місцевого храму, де на чолі з настоятелем Свято–Успенського храму Старосілля Петром Бугайчуком пройшло відспівування новоспочилого воїна священиками з Луцького та Колківського благочиння і настоятелем храму Оконська Олександром Лановим.

Далі кортеж із домовиною Юрія Лавренчука рушив до Луцька на Театральний майдан, де від­булася громадська по­минальна панахида і прощання з бійцем.

 Виконувач повнова­жень міського голови Григорій Пустовіт від себе особисто, депутатів Луцької міської ради, виконавчого комітету, всіх лучан висловив співчуття рідним загиблого. Також він попросив присутніх вшанувати воїна хвилиною мовчання. Спогадами про нього та про нелегкі дні, проведені разом на Сході України, ділилися його бойові побратими.

Після завершення громадянської панахиди домовину з тілом загиблого траурною ходою пронесли проспектом Волі, а потому перевезли на міське кладовище у селі Гаразджа, де він і був захоронений на Алеї почесних поховань.

Юлія МУЗИКА.