«Ти на Голгофі вже Месія, а на руках іще дитя...»
Недитяча колискова… (Відео)
Уже скоро Україна відзначатиме День подяки — цього року 23 вересня. Традиційно у цей день люди дякують Богу за врожай, свої особисті надбання та все добре, що вони отримали за рік. Це свято прийшло до нас з давніх давен, коли наші пращури по завершенні робот у полі відзначали Свято жнив чи Обжинки. Але нині я хочу особливо подякувати тим матерям, які віддали найдорожче у світі, — своїх дітей, аби Україна вистояла та продовжила існувати
Я хочу поділитися однією особистою історією. Рік тому до мене підійшла сива худенька жінка… Представилась і сказала, що давно шукає зустрічі зі мною, що вона мати одного з тих 16 хлопців, які померли на моїх руках від куль снайперів під час Революції гідності… Життя їхні, як лікар, я не мала шансів врятувати…
«У мене до вас лише одне питання», — сказала вона. Серце моє стиснулося, адже відповіді на те єдине питання — хто і за чиєю вказівкою розстрілював невинних людей у 2014 році на Майдані — ми досі не маємо, а винні не покарані.
Жінка натомість спокійно сказала: «Я хочу знати одне — чи не було боляче моєму сину перед смертю?»
Було тяжко стримувати біль, який з того часу сидить в моєму серці, сльози наверталися на очі, але я розповідала їй, що боляче її сину не було, що загинув він миттєво, адже снайпер влучив прямо в серце, яке відразу перестало битися…
Хочу знати одне — чи не було боляче моєму сину перед смертю?
Лагідні і ніжні колискові зазвичай пишуть для дітей. Моя нова пісня «Колискова — для мами» — особлива. Це пісня вдячності, чистого серця і нашого незламного духу перемоги.
Коли я її писала, думала про всіх матерів, синів і дочок, яких забрала війна, — матерів героїв Небесної сотні, матерів понад десяти тисяч героїв України, загиблих в неоголошеній війні на Донбасі, матерів загиблих в Афганістані — матерів, які носили свою малечу на руках, водили в садочок і школу, вчили читати і писати, підписували щоденники і мазали зеленкою розбиті колінка, матерів, які самотніми ночами притискають до серця і своїх виплаканих очей старенькі дитячі фотографії.
Малюнок піском дозволив мені розширити простір поезії і музики та сказати вам те, що і сьогодні переповнює моє серце. Я не забула, я продовжую розпочату нашими героями і ще не завершену нами боротьбу за побудову гідної, справедливої і дійсно незалежної держави Україна.
Я дуже сподіваюсь, що моя «Колискова — для мами» не залишить вас байдужими, а нашим осиротілим матерям дасть змогу відчути, що тепер вони стали матерями всієї України. Ми шануємо і пам’ятаємо подвиг їхніх синів, ми — вдячні.
Зворушливе відео на сайті — volyn.com.ua (у пісні використано вірш Ліни Костенко «Свят–вечір»; музика, вокал, сценарій анімації — Ольга Богомолець; бандура — Іван Ткаленко; звукорежисер — Володимир Лещенко; пісочна анімація — Galitsyna Art Group).
Ольга БОГОМОЛЕЦЬ, народний депутат України («Блок Петра Порошенка»), заслужений лікар України
Свят–вечір
Ліна КОСТЕНКО
Мороз малює у віконці.
Узваром дихає кутя.
І Мати Божа на іконці
у хустку кутає дитя.
Побудь дитиною, синочку.
Твоє дитинство золоте.
Ще вітер віє у терночку
і дерево на хрест росте.
Ще час не сплинув за водою,
Ще Юда спить у сповитку.
Он гурт з різдвяною звіздою
уже на ближньому кутку.
Поколядують і засіють.
Ще, може, буде і життя.
Ти на Голгофі вже Месія,
а на руках іще дитя.
