«Один хлопець витягнув із сумки квартиру і віддав на армію! Курча мать, я ледь не заплакав!»

З лондонського офіціанта — ​у тернопільські діджеї

Шлях до популярності Сергія Притули схожий на таку собі історію про Попелюшку, але чоловічого роду. Простий хлопець із райцентру Збараж на Тернопільщині за кілька років із діджея на місцевому радіо перетворюється на одного з найпопулярніших та найзатребуваніших телеведучих України.

Ані журналістської, ані тим паче акторської професії хлопець не мав і дотепер не має. Хоча журналістом завжди мріяв бути. Та як тепер жартує, «отримавши золоту медаль у школі та паспорт громадянина України, вислухавши мамине «куди тобі у Київ, ти ж там пропадеш!», вступив до Тернопільської академії народного господарства». А в 19 років вирішив змінити місце навчання на коледж в Англії й одночасно там ще й трохи підзаробити. Тож до початку телевізійної кар’єри в Україні він встиг попрацювати будівельником, вантажником на фабриці фруктових соків, офіціантом і помічником кухаря.

Та головне його вміння виявилося все ж не у граційному носінні келихів з пивом, а в умінні «смачно» пожартувати. Тому наступною роботою після повернення додому обрав таку сферу, де відчував себе цілком своїм — ​радіо. У той час якраз набирало обертів гумористичне телешоу «Comedy Club Ua», тож хлопцю гріх було не спробувати свої сили і там. Виступав із комедійними монологами під псевдонімом Тернопільський Сірий і на перші сходинки своєї популярності ступив саме з таким сценічним ім’ям.

Язик до «Нового каналу» доведе

«Новий канал», який і приніс Сергієві теперішню популярність, у його житті з’явився 2008 року. На кастингу ведучих для ранкового шоу «Підйом» однією з вимог було бездоганне володіння українською мовою та вміння імпровізувати саме нею. І яким же було здивування продюсерів, коли якраз на цьому камінчику спіткнулося чимало кандидатів. А невідомий на той час у телевізійних колах Сергій Притула впорався з таким завданням запросто. Так почалася його телевізійна історія.

Зараз проектів, де він був чи є ведучим, — ​півтора десятка. Якісь живуть роками («Страсті за Ревізором», «Суперінтуїція», «Хто зверху?», «Вар’яти»), а якісь пам’ятають хіба найзавзятіші прихильники таланту Сергія («Було ваше — ​стало наше», «Зроби мені смішно», «Співай, якщо можеш»). І скрізь він різний, але завжди смішний і непередбачуваний. Навіть під час українських відбіркових етапів на Євробачення, які вів Притула, чимало глядачів зізнавалися, що дивляться ці передачі більше якраз через нього, а не заради оцінювання конкурсантів.

Окрім гумористичних та розважальних програм, доручають йому і серйозні речі, як–от фінал проекту «Нові лідери», який має на меті віднайти прогресивно мислячих потенційних керманичів.

Сльози, гроші і Микола з Коломиї

Та найбільш відповідальною і важливою роботою сам Сергій зараз вважає свою волонтерську діяльність. Щотижня від початку 2014 року він перетворює вестибюль «Нового каналу» на центр збору допомоги бійцям АТО. А з перерахованих грошей купує для військових потреб автомобілі, ліки, прилади нічного бачення та інше військове спорядження. Значну частину і своїх гонорарів переказує на підтримку армії. Аналогічно робить і весь очолюваний ним колектив «Вар’ятів». Сам Сергій розповідає, що хлопці з цієї команди стали для нього більш ніж просто колегами. Перше україномовне гумористичне шоу «Вар’яти» — ​то ніби його ще одна, третя, дитина, про яку мріяв, яку плекав і над якою постійно працює. Саме з цим колективом мріє перетворитися з Тернопільського Сірого на Тернопільського Сивого.

Про один випадок, пов’язаний якраз із волонтерством, він досі розповідає ледь не зі слізьми на очах: «Пише мені якось в особисті повідомлення один хлопачка, мовляв, так і так, хочу допомогти армії: «Будете в Коломиї, знайдіть п’ять хвилин, хочу дати грошей». Ну, окей.

Та найбільш відповідальною і важливою роботою сам Сергій зараз вважає свою волонтерську діяльність.

Коломия. День виступу. У нас два концерти в один день. Голова забита клопотами. Мию голову в перукарні. Дзвонить адміністратор: «Тут тебе хлопчина чекає». А–а–а, чорт! Забув геть зовсім.

Прийшов. Стоїть хлопчака. Перекинулись двома словами. І тут чувак виймає з сумки СОРОК ТИСЯЧ ДОЛАРІВ!!! Витягнув із сумки квартиру і віддав на армію!!! Курча мать, я ледь не заплакав!!! Як тобі подякувати? Як тебе представити? — ​Та не треба мене «світити», просто Микола з Коломиї. — Так–от, дорогий Миколо з Коломиї! Ти є криця!»

Він щиро радіє, що є такі українці, як Микола, і водночас обурюється багатьма речами, які відкрилися для нього з початком волонтерства: «Хлопчина провоював півтора року — ​а його футболять по різних установах і змушують зібрати купу довідок, а якийсь СБУшник чи прокурор приїхав у Краматорськ на три дні у відрядження та вже має і статус учасника бойових дій, і земельну ділянку, і все інше».

Його гострі висловлювання стосовно влади не завжди схвалює мама. Жінці спокійніше, коли Сергій просто жартує. А він усі свої вчинки «приміряє» до того, як би про ту чи іншу справу відгукнувся покійний тато, чи схвалив би, чи підтримав. Зрештою, він тепер сам має двох дітей і намагається для них бути таким же авторитетом, як для нього був батько. А те, що багато істин доводиться доносити в жартівливій формі, то все наслідки роботи: «Я не обирав професію артиста. Повірте, коли в інституті здавав іспити з політекономії чи теорії ймовірності, то в останню чергу уявляв, що колись даватиму понад 100 концертів на рік чи матиму 3–4 телепроекти за сезон. Життя так склалось. І я не жалкую».

 Двічі в одну річку …увійдеш

37–річний Сергій Притула вдруге одружений. З першою дружиною Юлею познайомився на роботі. Пропозицію руки і серця зробив за допомогою усього «Comedy». З друзями приїхали до неї в офіс з величезними оберемками троянд, вишикувалися в дві шеренги. Коли вона вийшла, заспівали пісню: «Я вiд негоди захищу тебе плащем», потім кожен підходив і говорив: «я найрозумніший», «я найсексуальніший», «я найбагатший». Останнім підійшов Сергій і сказав: «Для такої жінки, як ти, я спробую поєднати в собі всі ці чесноти». Дівчині нічого не залишалося, як погодитися. В 2008 році у них народився син Дмитро.

Вдруге одружився 2016–го. Його обраницею стала молодша на 4 роки Катерина Сопельник із Донецька, яка працювала на «Новому каналі». Пара виховує донечку Соломію.

 

 АНКЕТА:

Відпочинок: Виключно пасивний. У вільний час люблю спати і відвідувати кінотеатри.

 Хобі: Пограти в страйкбол. Хороша гра на перевірку витривалості, больового порога, командного духу і чесності.

 Перший гумористичний твір: У 7–му класі написав оповідання про пригоди космічного героя, літальний апарат якого впав у лісі поблизу Вишнівця на Тернопільщині.

 Гастрономічні вподобання: Улюблена кухня — ​українська. Ніколи в житті червоний борщик не проміняю на якийсь суп зі шпинату. Не розумію, як хтось це їсть. Під час зйомок принципово не їм. Артист має бути голодним. Не вживаю яйця, ікру, сало й холодець.

Улюблені фільми: «Пропала Грамота», «Тіні забутих предків», «Кримінальне чтиво».

 5 книг, які раджу всім:

Роберт Каплан «Політика воїна»

Джон Бреддок «Думай як шпигун»

Жозе Моуріньйо «Приватна розмова»

Чарлз Буковскі «Поштамт»

Ентоні Дорр «Все те незриме світло»

поза конкуренцією — ​«Весняні ігри в осінніх садах» Юрія Винничука.

 З ким із відомих людей хотів би зустрітися?

Із задоволенням поспілкувався б із Пан Гі Муном та Кофі Ананом і запитав би, як це воно — ​керувати структурою, яка ні на що не впливає?! Коли така гігантська «контора», як ООН, не може оперативно реагувати, наприклад, на геноцид в Руанді чи на анексію Криму, коли ті чи інші рішення сотень країн можуть бути заблоковані однією Росією, то про що взагалі йде мова?! Сісти, побалакати і прийняти рішення, яке ні на що не впливає, я можу з кумом на кухні в своїй квартирі. А тут…