«Своїми овочами можу конкурувати з магазинними»

Днями він завітав до нас у редакцію, а принесені ним три перчини, які дав мені в руки, вразили своїми розмірами.

Євген Михальчук проживає поблизу обласного центру. За фахом — педагог із загальним трудовим стажем 56 років, бо працював із 17 літ. Був учителем російської мови, пізніше викладав у СНУ імені Лесі Українки. Нині вже на пенсії і захопився овочівництвом, хоч має біля будинку всього 2,5 сотки городу.

 — Намагаюся вирощувати все. Але найбільша моя любов — це болгарський перець і помідори. Цього року томатів трохи було. Вистачило, як кажуть, і для фітофтори, і для себе, — жартує Євген Леонтійович. — А перець вродив непоганий. Вирощую й інші культури, але вони не особливо родять. Купую насіння в магазині, пробую різні сорти: вітчизняні і зарубіжні. А як зайду в супермаркет і побачу гарний перець, то обов’язково придбаю, виберу з нього насіння і посію. І плодами можу з магазинними конкурувати.

Розсаду Євген Леонтійович вирощує у ящиках, які розставляє на підвіконні. Коли перець посходить, «перекочовує» у спеціальні формочки. А вже як минає загроза заморозків, висаджує на ділянку.

Після збору врожаю господар сіє сидерати, наприклад олійну редьку, а потім прикопує її. На зиму повторно сіє сидерат — жито. І вже навесні прикопує.

— Минулого року сусідка висадила помідори. Я подивився — і сам так зробив. Накрив пластиковими пляшками. А тоді мороз — і все пропало, — каже Євген Леонтійович. — Довелося шукати у сусідів, збирати, що гірше залишилося, і досаджувати. Цього року вчинив розумніше: не поспішав, почекав, поки встановилося тепло. Далі стараюся відповідно доглядати. Щось шукаю у спеціалізованій літературі, читаю і «Господарські секрети».

Після збору врожаю господар сіє сидерати, наприклад олійну редьку, а потім прикопує її. На зиму повторно засіває сидерат — жито. І вже навесні прикопує. А цьогорічне тепле літо наштовхнуло чоловіка на думку, що олійну редьку можна посіяти двічі, що він і планує зробити. Відтак його ділянка буде тричі удобрена (два рази редькою і один — житом).

— Перець уже достиг, можна посіяти сидерати. Хоч народне прислів’я каже: хто не обсіявся до Чесного Хреста, то не вартий собачого хвоста, але на власному досвіді переконався, що навіть посіяні значно пізніше жито і пшениця виростають, — розповідає пан Євген. — Ще такий секрет: намагаюся садити рідко. Тоді рослини краще обвіює вітер, освітлює сонце. Площі мало, хочеться мати все, тож раніше я «густив». То це тільки для фітофтори. Якщо рідше рослини, то набагато краще. А город обробляю вручну. Заввиграшки перекопаєш.