Так ніхто не кохав
Непоштові листи
Цвіте терен, цвіте терен, А цвіт опадає…
Терен білий, як біль, а колючий, як зрада.
Вітер пахне, мов дим щойно спалених рож…
І не треба питати, чи я тобі рада,
Чи я ще пам’ятаю – не треба також.
Чи ще й досі вночі божеволію в віршах,
Чи ще й досі пишу непоштові листи…
Знаєш, якось минулось. Могло бути гірше,
Якби ти ще мовив облудне «прости»…
Адріана ЗАБУЗЬКА
Горохівський район.
