Сергій згадав, що в таких випадках треба телефонувати «102».
Уже поночі волинські поліцейські рятували заблукалих бабусю й онука з болота
Моторошна пригода сталася в лісі, що росте неподалік села Піски Горохівського району
62-річна жителька цього населеного пункту і її 15-річний онук пополудні вирішили назбирати жолудів. Сіли на велосипеди і майнули по лісові скарби. Пора ж ще й грибна!
Ліс знали добре, отож поставивши двоколісний транспорт у надійне місце, пішли собі від галявини до галявини. «Тихим полюванням» захопилися настільки, що не зогледілися, коли заблукали.
– Озирнулися, як стало сутеніти. Чим швидше старалися знайти знайомі стежки, тим далі, як з’ясувалося, заходили в лісову гущу. Не на жарт злякалися, як вийшли до очеретяних заростів, та побачивши за ними вогники людських осель, вирішили перейти плавні. За ними вперлися в … незнайому водойму, – розповідала пані Людмила, ще й досі почуваючись моторошно.
«Тихим полюванням» захопилися настільки, що не зогледілися, коли заблукали.
Хто зна, чим би закінчилася ця мандрівка, якби Сергій не згадав, що в таких випадках треба телефонувати «102». То була вже майже 22 година.
Тепер бабуся і онук вдячно кажуть, що поліцейські не приїхали – примчали з Горохова менш, як за 20 хвилин. По спеціальному приладу їм вдалося встановити місце знаходження блукальців, а щоб ті вийшли до них, інспектор СРПП №4 Горохівського відділу поліції ГУНП у Волинській області капітан поліції Олександр Гаврилюк і старший сержант поліції СРПП №4 старший сержант поліції Віталій Мартинюк включили сирену і мигалки.
Вертатися жінці і юнакові довелося через ті ж очеретяні хащі. В якусь мить бабуся провалилася в заповнений водою рів, та внук вправно подав руку і витягнув із нього рідну. Не стали чекати й поліцейські, а зустріли потомлених людей біля якогось містка, акуратно провели їх по прогнилих колодах і відвезли додому.
– Я на внука Сергія дивлюся зовсім іншими очима. Думала, що він іще дитина, а тепер знаю, що це – моя опора і надія. І про поліцейських, яких побачила сумлінними працівниками і просто добрими людьми, доки Господь даруватиме вік, розповідатиму лише хорошими словами, – казала пані Людмила Бринза.
Леся ВЛАШИНЕЦЬ.
