Чому більшість журналістів отримують стільки, як наша прибиральниця?

З чого розпочинається Україна

Мене, маленького хлопчика, десь перед школою мама вперше повезла із віддаленого села у місто Любомль (тоді для шестирічної дитини він ледь не прирівнювався до Москви, про яку щодня говорили з телевізора). Так от, йдемо ми вулицею райцентру, а я кожному зустрічному кажу: «Доброго дня!» Люди здивовано обертаються. Мама, зрештою, усміхається і каже: «Це в селі треба з усіма вітатися, а тут люди мало знають одне одного, тому можна і не говорити: «Добрий день!»…

«Доброго дня!» — кажу. Це я вже привів сина на один із гуртків, куди сходяться учні з багатьох шкіл Луцька. Ми раніше за всіх зайшли в клас, за нами потрохи підтягуються інші учні. Ніхто навіть не думає вітатися. Тому «Добридень!» кажу я і наголошую: «Дітки, коли заходите в клас чи приміщення, треба завжди вітатися». І так повторюю кожному з новоприбулих учнів… Потім заходять дорослі з дітьми і теж забувають привітатися. На моє «Добрий день!» відповідають якось здивовано — і кожен намагається пригадати, де ж мене бачив або чи я випадково не новий учитель.

Така картина постає щоразу, як заходжу в маршрутку чи тролейбус, коли вітаюся, — навіть водій оглядається, чи бува я не його знайомий. Але ж маршрутка і тролейбус, на мою думку, це те ж саме, що дім, під’їзд чи навіть село. Хіба важко сказати: «Доброго дня!» чи «Доброго здоров’я!» (як любив повторювати заслужений журналіст України, багатолітній редактор «Волині–нової» світлої пам’яті Степан Сачук) — і подарувати свої позитивні імпульси людям?!

Переконаний, друзі, ви підтримаєте наші нові видання, а виписати їх можна вже: передплатний індекс «Так ніхто не кохав» — 60779, а «Читанки для всіх» — 60780.

У ці дні слова вдячності звучали на адресу Вчителів. Величезна їм шана! Але дивлюсь на нинішнє молоде покоління — від 15 до 35 «плюс–мінус» — і хочеться сказати, що в школі (і в сім’ї!) багатьох не навчили найелементарнішого: вітатися, поважати старшого, не говорити вульгарних слів, не смітити, поступатися в маршрутці чи тролейбусі місцем старому, хворому, вагітній жінці, просто жінці чи дівчині… У нас така вже тотальна гендерна рівність у транспорті, що можна сміливо рапортувати Заходу про перевиконання «реформ»!

Тригонометричних функцій гострого кута прямокутного трикутника і правил написання дієприслівникових зворотів можна й не знати. А ці ази ввічливості мають бути як щеплення. Бо з нашої невихованості починаються всі біди в країні… Україна ж розпочинається також із щирого «Доброго дня!»

Отож — два наших нових «Доброго дня!»

Позавчора ми казали «Вітаємо!» і «Бажаємо здоров’я!» нашим друзям-поштарям у їхнє професійне свято. Непрості у них часи. Реформування. Вихід галузі із кризи на «сучасні рейки»…

Реформування у зв’язківців болюче вдарило і по друкованій пресі, адже ми весь час перебуваємо в одній упряжці. Найбільше цей удар відчула газета «Волинь», адже оптимізація на пошті (скорочення штату, робочих днів і закриття відділень зв’язку) та підвищення тарифів на доставку преси, а ще різке збільшення цін на папір і друк призвели до того, що ми змушені були із триразового виходу перейти на дворазовий. Хоча нема злого, щоб не вийшло на добре: під час цих болючих змін народилося наше нове видання «Цікава газета на вихідні» — і тепер тижневик стає на ноги і завойовує своїх прихильників по всій країні!

Але прикро, що держава, яка нібито відпустила пресу у вільне плавання, замість того, щоб підставити плече реформованим ЗМІ і компенсувати частину коштів за доставку газет «Укрпошті», що роблять навіть сильні країни світу цього (скажімо, Франція), ще й закрила очі на божевільне підвищення ціни на папір та друк. Головний редактор американської газети Kenosha News Ренді Рікман, який влітку зайшов до нашої редакції, взявся за голову, коли дізнався, що в бідній Україні тонна паперу коштує майже 1000 доларів, у той час як у багатих США — 480 доларів! Хоча на початку нинішнього року ми купували папір ще за 17 тисяч гривень за тонну і нарікали, що це дуже дорого…

Тому й довелося багатьом газетам «схуднути» — зменшити кількість шпальт, а декому, хто не здався на милість олігархам, навіть «відійти у кращі світи», що дало підстави екс-прем’єру Арсенію Яценюку заявити: «Газетна преса в Україні померла». Помер він для нас!!! Бо той, хто обіцяв на Майдані «кулю в лоб», уже давно не живе життям пересічних українців, а десь у своєму власному світі, збудованому за «чесно зароблені гроші»… Виходить, що ті дядько із села чи бабуся, які після відключення телебачення (ще одна «успішна» реформа!) залишилися з єдиним джерелом інформації — газетами, бо не мають крутих гаджетів, «вайфаю» і взагалі доступу до інтернету — вони для таких, як пан Яценюк, не існують? Принаймні до чергових виборів…

Тому й довелося багатьом газетам «схуднути» — зменшити кількість шпальт, а декому, хто не здався на милість олігархам, навіть «відійти у кращі світи», що дало підстави екс-прем’єру Арсенію Яценюку заявити: «Газетна преса в Україні померла». Помер він для нас!!!

Тим часом так звані опозиційні політики сьогодні трублять: «В Україні утиски свободи слова!» Та в нас розгул демократії і свободи слова! Сьогодні пресу в Україні намагаються задушити економічно! І найважче таким газетам, як «Волинь», бо, певно, лише в ній прибиральниця (дай Боже вам здоров’я, Валентино Йосипівно!) отримує стільки, скільки офіційно переважна більшість українських журналістів — мінімальну зарплату. Бо у нас нема платні у конвертах, бо ми чесно платимо податки, бо працюємо на ліцензійній техніці… Бо це, напевне, і називається любов’ю до України…

Важко. Навіть древні китайці казали: «Не дай Боже жити у час перемін». Але посипати голову попелом, піднімати руки вгору і здаватися під крило когось із олігархів (а пропозиції з різних таборів українських скоробагатьків не раз отримували) ми не збираємось.

А кажемо вам «Доброго дня!» новими всеукраїнськими виданнями. Команда творців «Газети Волинь» і «Цікавої газети на вихідні» одразу після свята Покрови у вівторок, 16 жовтня, дарує вам ще дві газети — «Так ніхто не кохав» і «Читанку для всіх», які виходитимуть раз на місяць.

Про що вони будуть? Хоч назва «Так ніхто не кохав» говорить сама за себе, але все ж заінтригую заголовком, яким розпочинатиметься перший номер видання: «Освідчуючись, мій Микола кров’ю написав: «Люблю», я теж проколола палець і вивела: «Вірю». Знаєте, про кого це? Про заслужену журналістку України, ведучу сторінки «Любить! Не любить» у газеті «Волинь», всім відому Катерину Зубчук! Не пропустіть.

А «Читанка для всіх» стане виданням корисних порад, що народжуватимуться після спілкування від серця до серця: «читач запитує — газета відповідає». І, звичайно ж, неймовірних історій. Перший номер «Читанки» стартує із публікації: «Найзнаменитіший лікар країни Євген Комаровський: «Коли я помер і падав…». Там знайдете і поради від відомого педіатра, і вражаючу історію його життя.

До речі, передплатна ціна на місяць кожного з нових видань — усього 5 гривень! Стільки коштує півбуханця найдешевшого хліба чи разовий проїзд у маршрутці…

Передплатна ціна на місяць кожного з нових видань — усього 5 гривень! Стільки коштує півбуханця найдешевшого хліба чи разовий проїзд у маршрутці…

Переконаний, друзі, ви підтримаєте наші нові газети, а виписати їх можна вже: передплатний індекс «Так ніхто не кохав» — 60779, а «Читанки для всіх» — 60780.

І на сторінках «Волині–нової» ми матимемо вас чим здивувати. Коли незабаром країна порине у передвиборчу колотнечу, ми запропонуємо на шпальтах свій варіант обрання достойних за допомогою наших читачів. Обиратимемо не столичних партійних бонз, а серед місцевих людей, але не тих, хто роздає гречку і обіцяє «манну небесну», а хто своєю щоденною важкою працею утримує на своїх плечах цю країну від прірви чи захищає її на фронті або сумлінно навчається на студентській лаві, щоб потім подарувати їй свої знання. Обіцяємо, буде цікаво!

А ще «Волинь», як і раніше, служитиме не «лівим, правим чи центристам», а вам, своїм читачам. Бо нас і далі недолюблюють за нашу незалежну позицію як представники влади, так і так званих опозиційних політичних партій. Нічого в питанні «любові» з часів Януковича, коли нас хотіли закрити, не змінилося. І слава Богу…

Звичайно, родзинками вівторкового номера залишатимуться популярні протягом багатьох років додатки «Доброго вам здоров’я» і «Господарські секрети», а четвергового — сторінки «Любить! Не любить» і дитяча «Мультляндія».

Також у четвер до вас завітає «Цікава газета на вихідні», з якої можна почерпнути для себе суперцікаві історії про все на світі (і навіть отримати у подарунок схему вишивки).

Крім того, на сайті volyn.com.ua – ще одному нашому виданні — можемо спілкуватися з вами цілодобово. Так що, молоде покоління, приєднуйтесь і продовжуйте естафету гасла: «Дід читав — і я читаю!» Адже нам довіряють уже 80 років. Тож завтра зустрінемо разом!