«Синку, не забувай, що все повторюється»
Проникливий лист старого чоловіка
«Синку, скільки себе пам’ятаю, у мене було важке життя. Але зараз набагато важче, ніж раніше. Колись воно було легшим. Люди були бідніші, але серця їхні — добріші, сповнені любові й поваги до близьких. Батьки були батьками, матері — матерями, а діти — безневинними.
Сьогодні все більше людей у всьому світі вмивається сльозами, бо для багатьох «щастя» — це слово з казки.
Скажу тобі, синку, що дуже давно не відчував радості й спокою. Я навіть не пам’ятаю, коли останній раз сміявся — серцем, душею.
Мені соромно, але про своє життя можу сказати лише одне: воно було таким, як будь-яке інше. Я не жив якось по-особливому. Мої діти гарно ставляться до мене. Все, що я хочу, — щоб їм було добре.
У них — своє життя, сім’ї, діти. Вони приходять до мене, коли їм випадає, і радують мене, коли можуть.
Мої діти ставляться до мене так само, як і я колись до своїх батьків.
Я сиджу біля вікна і чекаю їх. Їхній прихід для мене, як промінець сонця з-за хмар. Але воно рідко усміхається мені.
Діти говорять, що в них багато роботи і зобов’язань, їм важко знайти час, щоб провідувати мене частіше. Коли вони приходять, весь час поспішають, щоб скоріше піти. Але я розумію їх і все одно радію їхньому приходу.
Знаєш, що я думаю? Що все повторюється. Все, що Бог дає нам, людям.
Мої діти ставляться до мене так само, як і я колись до своїх батьків.
Сьогодні ми молоді й бадьорі, а завтра — люди похилого віку. Сьогодні ми сильні, завтра — слабкі. Хто знає, що чекає нас у майбутньому?
Колись я був веселим, повним сил і радості. Ті часи минули.
Тепер сиджу, дивлюся у вікно. І чекаю. Як мої батьки ждали мене.
Пам’ятай, синку: все повторюється!
bucatarianoastra.online
