ОСЬ ТАК СУДЯТЬ РОЗКРАДАЧІВ ЛІСУ

Головуючий відмовився виносити вирок двом підсудним і передав кримінальну справу на розгляд іншому судді

Ярослав ГАВРИЛЮК

До газетярів, які займаються кримінальною тематикою і не дивляться в рот працівникам правоохоронних та судових органів, останні ставляться неоднозначно, часто-густо з антипатією, не приховуючи своїх "почуттів". Що ж, зрозуміти деяких силовиків можна, адже журналісти іноді стають свідками їх відвертого зневажання букви закону, а потрапити на шпальти видань у критичному ракурсі бажаючих нема. Про те, як у нас одних "відмазують" від справедливого покарання, а інших - "стрілочників" - притягують до відповідальності, газета "Волинь" писала вже не раз. І все ж таки останній випадок у Ковелі приголомшує своїм цинізмом.
На початку нинішнього року в результаті добре спланованих та проведених оперативно-слідчих дій ковельські правоохоронці викрили організовану злодійську групу, яка у навколишніх лісах тривалий час викрадала деревину. До її складу входило до десяти жителів міста залізничників, переважно молодих людей, які шукали легкого заробітку. Лісокради промишляли лише в осінньо-зимовий період. За одну “ходку” вони незаконно зрізали та викрадали по двадцять-тридцять, а то й до шістдесяти дерев.
Боротися самотужки з добре організованим злодійським промислом лісівникам було непросто. Важко сказати, скільки б часу продовжувалися ці варварські набіги на лісові масиви, якби “невловимі” лісокради, нарешті, не потрапили у поле зору оперативників. Здавалося б, що на винних чекає справедливе покарання. Але, як тільки коло підозрюваних почало збільшуватися, запрацювало так зване “телефонне право”. Дехто з інших силових структур вперто намагався “відмазати” крадіїв та власника пилорами фірми “Аліса”, куди здавалася крадена деревина.
Які б там перипетії не були, але наприкінці травня кримінальна справа потрапила до суду. І що ж ви думаєте? З усієї злодійської когорти на лаві підсудних, як не дивно, “опинилися” тільки два обвинувачених – ковельчани Андрій Шух та Ярослав Канаєв. Справу взяв до свого провадження голова Ковельського міськрайонного суду Олександр Лапін. Олександр Федорович з перших же хвилин слухання почав “знімати стружку” з лісокрадів, одного з яких міліціонери у наручниках чомусь привели до нього в кабінет. Десь через півгодини слово надали представнику лісового господарства, на території якого викрадалася деревина, і той, не довго думаючи, заявив клопотання про недовіру Олександру Лапіну та його відвід, як головуючого. Як аргумент, лісівник назвав випадок, що трапився кілька років тому і до якого був причетний суддя. Свого часу газета “Волинь” також розповідала про це.
У вересні 2001 року майстер лісу Василь Гордійчук повідомив лісничого Зарічанського лісництва про те, що на Ковель із краденим лісом власним автомобілем відправився мешканець села Заріччя Ковельського району Василь Смідюк. Його машина ГАЗ-52 була помічена у селі Доротище. Лісничий негайно відправився на пошуки і опівдні знайшов цей ліс на пилорамі виробничо-комерційної фірми “Аліса”, яка знаходиться у Ковелі на вулиці Брестській.
Завідуючий виробництвом пан Ковч сказав лісничому, що зараз приїде власник лісу і тоді будуть розбиратися. Через якихось двадцять хвилин на пилораму приїхав… Олександр Лапін, який при свідках сказав, що ліс Василь Смідюк привіз для нього, і попросив дозволу розпиляти деревину. Пропозицію судді лісники відхилили. Зрозумівши, що все може обернутися великими неприємностями, Олександр Федорович змінив тактику, сказав, що не знав, що цей ліс крадений. “Порушник повинен понести покарання”, – рішуче заявив він. Але час минав, а за крадіжку під Заріччям сосни об’ємом 4,63 кубометра так ніхто й не відповів. Заподіяна лісовому господарству шкода становить 3306 гривень.
Оскільки сумнозвісна пилорама місцевої фірми “Аліса” знову опинилася в центрі гучного скандалу, цього разу уже фігуруючи в кримінальній справі, то представник лісового господарства й зробив цілком логічний відвід судді. Не дослухавши лісівника до кінця, головуючий скипів і кілька разів його перебивав. Втім, клопотання про відвід таки було зачитане та передане в руки правосуддя. Дещо оговтавшись, суддя заявив, що він на подібні заяви не буде звертати уваги, мовляв, йому “не до цього”. А до чого ж тоді?! Вмотивованої ухвали про відхилення клопотання про відвід так і не прозвучало. І слухання справи “попливло” далі. Завершуючи перше засідання, Олександр Лапін оголосив, що наступного разу вже відбудуться дебати.
У призначений день в суді зібралися усі зацікавлені сторони. З’явились підсудні, їх адвокати, прокурор. Прийшов і я послухати, як будуть проходити дебати. У призначений час нікого не запрошують. Минула година, а засідання все ще не починається. Раптом мене та представника лісового господарства, який набрався рішучості заявити відвід головуючому, запросили до кабінету останнього. Олександр Лапін повідомив, що готовий відмовитися від подальшого розгляду справи та передати її іншому судді. Лісівник спробував переконати в неповноті слідства, мовляв, викраданням займалася чимала бригада злодіїв, причетний водій вантажного автомобіля, винні й пилорамники, які приймали крадений ліс, а всю провину хочуть “списати” лише на двох “стрілочників”, в яких уже були проблеми із законом. Однак проводити дебати та оголошувати вирок Олександр Федорович не став. Викликавши до себе молодого суддю Руслана Денисюка, головний арбітр міста та району передав йому матеріали кримінальної справи, при цьому сказав, щоб він почав її слухати уже через… годину.
Не зважаючи на те, що до злочинної оборудки причетно багато осіб, суддя та помічник міжрайонного прокурора Володимир Бондар, який підтримує на процесі державне обвинувачення, й слухати не хочуть лісівників про притягнення до відповідальності водія, котрий перевозив крадену деревину. Складається таке враження, що це не входить в плани правосуддя, інакше можуть випливти ще більш неприємні для декого речі: за свідченням лісівників, до викрадання лісу також причетні посадовці, які працюють в органах правопорядку.
Привертають увагу й такі обставини. Транспортувати до Ковеля крадений ліс можна лише при гарантії, що злодіїв по дорозі не затримають правоохоронні органи, і є куди збути деревину, тобто повинна бути попередня домовленість із пилорамником. На судовому засіданні підсудний Ярослав Канаєв заявив, що гроші, в розрахунку 90 гривень за один кубометр лісу, він отримував безпосередньо в офісі фірми. Багатий пилорамник скуповував у бідних хлопців сировину за дешевою ціною, не ризикуючи потрапити на лаву підсудних. А чого боятися, коли усім, хто будується, потрібен ліс, в тому числі впливовим людям.