Актори зіграли з повною віддачею.
«Циганка Аза» знову в Луцьку – через 60 років після першої постановки
79-й сезон у Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка відкрився новою прем’єрою. Добре відома драма прочитана по-новому заслуженим діячем мистецтв України Михайлом Ілляшенком
Тему любовного трикутника можна щоразу розкривати інакше, а коли його вершина — герої з гарячим ромським темпераментом, питання стає гострим кутом — або любов, або смерть. Наперекір традиціям циган Василь та українка Галя разом. Їх прокляли родини, цурається громада, та й самі вже не відчувають щастя: Галя шукає затишку, Василь — волі, а запальна красуня Аза стоїть між ними й додає своїм темпераментом вогню. На вигляд — розпусна й зухвала, а в душі — закохана до безтями і ладна прощати зраду з «білою». Галя чекає дитину, а чоловіка розриває від думок надвоє: кохає одну, а бажає іншу. Маревом йому ввижається воля, табір і Аза — все, від чого відмовився. Фінал драми невтішний, але повчальний: любити не можна двох. Це розуміє Василь і… вбиває Азу. Він знає, що громадський присуд чекає і його. Не голосить мати Гордиля, лише бере на руки від циганок маленьке Василеве дитя. Діти — надія. Кохання має жити у них.
Галя чекає дитину, а чоловіка розриває від думок надвоє: кохає одну, а бажає іншу.
Кажуть, це правдива історія з життя селян. Її почув у Городці (нині Володимирецького району на Рівненщині), а довершив у Городку, що під Луцьком, і описав у повісті «Хата за селом» Юзеф Крашевський. Михайло Старицький запозичив цей сюжет і створив драму на 5 дій «Циганка Аза».
Режисер Михайло Ілляшенко розповідає, що довелося скоротити драму наполовину. Він задоволений роботою колективу і запрошує до перегляду тих, хто ще не бачив вистави. До речі, на прем’єрі побували навіть нащадки циганки Ази з Городка. Майстерно грали Азу і Софія Матюшенко, і Людмила Натанчук, ліричного та пристасного Василя — Ігор Натанчук, Галю — Анастасія Бортнік. Прониклися батьківськими турботами Мирослав Юзефович (Юхим) та народна артистка України Людмила Приходько (Гордиля). Кумедно грали сватів народний артист України Олександр Якимчук та заслужений артист України Олександр Пуц. Як не замислитися глядачеві від простакуватого Опанаса, якого зіграв Богдан Якимчук? У виставі задіяно понад чотири десятки акторів.
Роми у драмі говорять і співають українською. Підбір, обробку, аранжування циганських та українських народних пісень здійснив диригент, заслужений артист України Микола Гнатюк. Драматизму додавала одинока скрипка, а оркестр так докидав жару, що аж місцями мовби вигулькував із оркестрової ями.
Заслужений діяч мистецтв України Володимир Замлинний поставив запальні танці. Художник-постановник Богдана Бочкай одягла дійових осіб у яскраві циганські і селянські костюми. Особливістю вистави є те, що у ній грали діти — Владислава Пікула, Христина Хмілевська, Варвара Ілляшенко, і вони поводилися, як справжні актори, регулярно відвідували репетиції. Наприкінці вистави найменша дівчинка побігла на руки до головного режисера Михайла Ілляшенка (як з’ясувалося, — внучка). Глядачі нагородили виставу гучними аплодисментами.
