28-літня жінка врятувала Любохини від загибелі

Напередодні, коли селяни везли в Заболоття нині Ратнівського району, де були німецька комендатура, продуктовий податок, їх зупинили червоні партизани із з’єднання Ковпака і наказали припинити поставки. Окупанти вже стикались із таким явищем і завжди жорстоко розправлялися з непокірними. 

– Вночі з 22 на 23 жовтня 1943 року із Заболоття в напрямку Любохин ви­їхав каральний загін фашистів, – розповідає уродженець села Василь Масло.  – За оцінками старожилів, він налічував не менше сотні солдат.  

Гітлерівці мали намір прибути в Любохини на світанку. Але їхні плани зіпсувала поломка мосту через річку Прип’ять біля сусіднього Яревища. У результаті вони загаялись на кілька годин. У селі на той час не було жодного партизана. Коли любохинці помітили німецьку колону, почали ховатися або втікати в ліс. Хто наважився бігти, того наздогнали кулі. Так загинуло 45 чоловік.

Коли любохинці помітили німецьку колону, почали ховатися або втікати в ліс. Хто наважився бігти, того наздогнали кулі. Так загинуло 45 чоловік.

Село оточили і почали прочісувати. Людей зганяли до церкви, де планували зачинити і підпалити. Коли місцевий настоятель Білецький зрозумів наміри ворогів, то зачинив храм і, забравши ключ, почав із сім’єю втікати до озера Домашнє. Біля самої водойми кулі наздогнали дружину та сина священика.

Не відчинивши церкви, нацисти зігнали людей на долину навпроти будівлі. На вантажівках відкрили борти і встановили кулемети. Старший зачитав вирок: за зв’язок із партизанами та відмову постачати продукти село має бути знищене. Наказав усім стати на коліна і помолитися.

У цей час з’явилася 28-літня Ганна Бура, яку називали Германкою, тому що її батьки в 1914 році виїхали до Німеччини, де дівчина й народилася, а пізніше вони повернулися в село. Німці сприймали Ганну як свою, тому не зачіпали. Жінка почала просити не розстрілювати людей. Сказала, що партизанів у селі нема, а поставки продуктів відновлять.

Офіцер наказав спорудити шибеницю і сказав: якщо протягом півгодини в селі пролунає хоч один постріл, то Ганну повісять, а всіх розстріляють. Якщо ні — помилують. Півгодини все село ревно молилося. Навколо панувала тиша і любохинців відпустили. Щоправда, із села забрали коней, корів, зерно і заставили везти в Заболоття.

Довгий час про рятівницю не згадували, бо її сім’я поїхала на Захід разом із німцями. Бури потрапили в Австрію, а звідти —  в Канаду. Ганна померла у 2000 році. 28 жовтня в Любохинах відкриють пам’ятник своїй рятівниці.