Його відкриття у США визнали важливішим за атомну бомбу

Сироватку Богомольця купувала вся Європа

Коли розпочалася війна на Сході України, деякі лікарі через ЗМІ нагадали про важливість цього унікального препарату. Вимагали відновити його виготовлення, адже у роки Другої світової оригінальний засіб нашого вченого врятував тисячі поранених, прискорюючи зрощення переломів, загоєння м’яких тканин. Не випадково імунну антиретикулярну цитотоксичну сироватку Богомольця згодом закуповували в СРСР майже всі країни Європи. На жаль, фармацевтична промисловість нині зорієнтована на одержання прибутків, а не на відновлення здоров’я людей, та й медицина від цього гріха страждає. Може, тому й призабули про засіб, що активізує імунну систему організму.

Відомо, що у 1945-му військовий департамент США з метою підвищення престижу відомства запропонував визначити найбільш сенсаційну подію року. Думали, мова піде про використання американцями атомної бомби. Але найважливішим було визнане «дивовижне відкриття радянського вченого Богомольця під назвою «АЦ-сироватка, що продовжує життя».

Богомолець рано помер — ​у 65 років. Кажуть, дізнавшись про його смерть, Сталін гнівно випалив: «Цей шахрай усіх обдурив!»

Академік залишив понад 150 унікальних фундаментальних наукових праць з питань довголіття і порятунку від хвороб. Він встановив, що сполучна тканина, яку вважали другорядною системою організму, не тільки виконує опорну функцію, а й чинить захисну дію. Зокрема, злоякісні пухлини не можуть розвиватися, якщо система сполучної тканини має достатню реактивність. Богомолець першим у світовій медицині розробив ефективний метод впливу на цю тканину за допомогою АЦ-сироватки.

Саме Олександр Олександрович відкрив універсальний донорський характер першої групи крові, винайшов унікальну методику її консервації, яка досі застосовується практично без змін. Заснована ним мережа станцій переливання крові, де заготовляли цю цілющу субстанцію, — ​ще один вклад Богомольця у перемогу над фашизмом. Також наш співвітчизник одним із перших у світі вказав на очевидний зв’язок алергії та імунітету людини, заклав основи геронтології і вперше провів перепис усіх довгожителів СРСР, його дітищем є чимало наукових інститутів у Києві.

«Завтра ви можете стати молодшими»

Під таким заголовком друкували газети уривки з книги Олександра Богомольця «Продовження життя». «Основні положення боротьби за довголіття: ніякого пересичення! 150 років мають бути визнані нормальною тривалістю віку людини», — ​писав учений. Цей напрям його роботи, кажуть, особливо зацікавив Сталіна. Прихильність вождя допомогла Олександрові Богомольцю врятувати від репресій багатьох видатних діячів України. Однак дуже скоро Сталін змінив своє ставлення до науковця.

Причиною стало те, що Богомолець рано помер — ​у 65 років. Кажуть, дізнавшись про його смерть, Сталін гнівно випалив: «Цей шахрай усіх обдурив!» Академіка звинуватили в ідеалістичному світогляді і спробах боротися з вченням Павлова. Засновані ним інститути опинилися під загрозою знищення.

Чому ж учений не зміг підкріпити свою теорію про довголіття на практиці?

Згадаймо основні віхи життя її автора. Олександр Богомолець народився 12 (24 травня) 1881 року в лазареті Лук’янівської в’язниці Києва, де в той час перебувала його мати Софія Миколаївна (дівоче прізвище — ​Прісецька), затримана у справі «Південноросійського робітничого союзу». Дитину віддали батькові, який відвіз її до свого маєтку на Полтавщині. Через рік і тата на шість літ вислали за революційну діяльність. Уперше свою матір Сашко побачив десятирічним, коли за сприяння Льва Толстого рідним дали дозвіл відвідати Софію Богомолець на каторзі в Сибіру. Жінка подарувала синові «Кобзар» Шевченка у зробленій власноруч палітурці. Незабаром ув’язнена померла від туберкульозу, цією недугою заразився від неї і Олександр.

Незважаючи на сухоти, майбутній учений з юних літ невтомно працював. Він став наймолодшим в Російській імперії доктором медицини, захистившись у 28 років. Не випадково Олександр Богомолець написав: «Мій девіз: життя — ​це ще не все, головне — ​служіння людям».

Звісно, що і народження в тюрмі, і погана спадковість, і напружена праця не минули безслідно. Протягом Другої світової війни вчений перебував в Уфі, куди евакуювали лабораторії та співробітників АН УРСР. Після повернення до Києва в Богомольця загострився туберкульоз легенів. Проте науковець продовжував працювати. Уже помираючи, він давав вказівки, що стосувалися виділення житла, матеріальної допомоги та ліків працівникам академії. Згадують, що президент АН УРСР добре знав чи не увесь склад співробітників і їхні потреби. Помер академік Богомолець у липні 1946 року в Києві і був похований на території створеного ним Інституту фізіології НАНУ.

Цікаво, що діти, внуки і правнуки Олександра Олександровича «пішли» в славетного главу родини і досягли на ниві медичної науки і суспільної діяльності значних успіхів.