«Тій, котра покохає мого сина»

Я не знаю, коли саме віддам Тобі цього листа. Можливо, через кілька десятиліть, коли ви з моїм сином одружитеся. Або, може, це станеться у випадковий день, коли я відчую, що так буде правильно. В будь-якому випадку, сподіваюся, що буду живою і здоровою, щоб віддати Тобі цей лист особисто

Зараз, пишучи ці рядки, я почуваюся трохи дивно. Мій син, мій маленький хлопчик, солодко спить у своєму ліжечку, яке занадто велике для нього. Він загубився у морі ковдр і подушок, якими я з любов’ю огорнула його перед тим, як поцілувати й сісти писати цього листа.

Я чула багато історій, що малюки зростають набагато швидше, ніж ми встигаємо до цього підготуватися. Вже незабаром його ноги будуть звисати з краю цього ліжка і, перш ніж я це зрозумію, він спатиме в іншому ліжку і в іншому домі, далеко від мене.
І десь на цьому шляху віднайде Тебе. І все зміниться.

Зараз він обирає мене. Просить погратися з ним машинками і почитати йому казочку. Приготовані мною обіди подобаються йому більше, ніж шкільні. І він хоче, щоб я була останньою, хто поцілує його проти ночі.

Але колись він обере Тебе. Він захоче провести з Тобою вихідні, відчути смак пригод разом із Тобою, готувати їжу Тобі.

Зараз його очі горять радістю, коли він бачить мене, але одного дня вони будуть сповнені блиску для Тебе.

Він вивчить Твої руки, запам’ятає кожну рису Твого обличчя та сфотографує Тебе у своєму кабінеті (або у своєму «надзвичайному підйомно-вантажно-екскаваторному тунелі», про який він мріє зараз).

І я обіцяю Тобі — ​людині, яка полюбить мого сина — ​полюбити Тебе теж! Тому що жінка, яка покохає мого сина, зрозуміє, що за його променистими очима стою я.

Поки що його героїня — ​це я. Він просить мене допомогти. Просить мене припинити дощ. Горнеться до мене, якщо захворіє.

Але одного дня його героїнею станеш Ти. Ставлячи запитання, на яке кожна з нас дасть свою відповідь, він прислухатиметься до Тебе. Ти допоможеш йому відкрити світ, Ти станеш людиною, яка покращить його стан, коли він буде сумним або хворим.

Зараз я навчаю його, як бути добрим. Ми з його батьком розповідаємо, як поважати і слухати людей, як допомагати і просити про допомогу, коли це потрібно йому самому. І одного дня, сподіваюсь, він віддячить нам повагою і добротою.

Зараз я можу планувати вечірки на його день народження та готувати для нього магічні свята.

Але колись уже Ти нагадаєш йому зателефонувати мені з нагоди мого дня народження.

Просто зараз він вдома, зі мною.

Але одного дня він відчує, що його дім — ​там, де Ти.

І річ у тому, що все це нормально. Справді, це чудово!

Я маю за честь бути мамою цього маленького хлопчика, допомогти йому вирости і стати людиною, в яку Ти колись закохаєшся. І для мене буде великою честю познайомитися з Тобою.

Я сподіваюсь, що світ для нього стане кращим у ту мить, коли він зустріне Тебе. Обіцяю намагатися знайти баланс між моєю присутністю у вашому житті та вашим прагненням цього. Я не буду переступати межу.

Я обіцяю не давати вам порад, якщо ви не проситимете їх.

І я обіцяю Тобі — ​людині, яка полюбить мого сина, — ​полюбити Тебе теж! Тому що жінка, котра покохає мого сина, зрозуміє, що за його променистими очима стою я. Вона відчуватиме, що його чудовий сміх — ​такий же, як і мій. Як я можу не любити Ту, яка усвідомлює все це і кохає мою дитину?

Тому просто зараз, поки він ще маленький, а до зустрічі з Тобою залишається багато часу, я буду плекати кожну його мить і кожний поцілунок.

І одного дня, коли Ти покохаєш його, а він покохає Тебе, я буду так пишатися! Пишатися людиною, якою він став, пишатися Тією, з ким він вирішив провести своє життя, і дуже, дуже пишатися тим, що я маю за честь бути його матір’ю…

Діана СПАЛДІНГ, американський педіатр, акушерка, блогер, mother.ly

З любов’ю в серці Мама.
Переклад «Твій світ».