Бабине літо вмирає…

 

Падає, падає

жовтий листок –

Не опадає.

Срібною ниткою

серед гілок

Бабине літо вмирає.

Стукає, стукає

в мокре вікно

Гілочка гола.

Зникло з вітрами

останнє тепло –

Осінь холодна довкола.

Крутиться, крутиться

в синій імлі

Жовтий метелик.

Хто приголубить

своїми крильми

Осінь мою невеселу?

Мокрий листок

на холодних гілках

Осінь гойдає.

Бабиним літом

на сивих вітрах

Тихо надія вмирає.

Тільки ж осіння

кінчається ніч

Пізнім світанням.

Тож озовись,

воскреси і поклич

Серця надію останню.

 

Марія ТАРАСИЧ
смт Іваничі