«У людей уже алергія на передвиборчу брехливу агітацію»

 

   Артем ЗАПОТОЦЬКИЙ,
учасник Революції гідності, удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня 
(м. Луцьк):
— Хтось, може, поведеться на гарні обіцянки — ​наприклад, про дешеві кредити, зниження ціни на газ… Для мене — ​це пустопорожні слова, чистої води популізм. За нього ми вже заплатили кров’ю у 2014 році. А ось якою має бути обіцянка кандидата в президенти, щоб я за нього проголосував? Найголовніше, щоб Україна отримала Томос. Позитивне рішення Вселенського патріарха і Синоду про Єдину помісну православну церкву вже є. Але історичний акт буде завершено після того, як у Києві скличуть Собор, який здійснить церковне об’єднання. Президент України Петро Порошенко сказав, що Томос — ​фактично ще один Акт проголошення Незалежності України. Це справді так, бо то є кроком до повного відокремлення від Російської Федерації. Якби це сталося у 1990-х, то все б у нас було по-іншому. Це стосується і неоголошеної війни, яка п’ятий рік забирає життя українців.

   Володимир ФЕСЕНКО,
директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» (м. Київ):
— Однозначної від­­­­повіді не дам, адже для кожного вона своя. Якоїсь спільної формули для всіх просто немає в природі. Для одних це ​мир, для інших — ​високі зарплати чи пенсії, для третіх — ​повернення в обійми Росії. З кандидатом остаточно не визначився — ​часу для цього поки що вистачає. Знаю лише, за кого точно не буду голосувати.

   Алла БАБІНА,
завідувачка відділення алергології Волинської обласної клінічної лікарні 
(м. Луцьк):
— На жаль, досвід переконує нас, що обіцянкам кандидатів у президенти навряд чи можна вірити. У людей уже алергія на передвиборчу брехливу агітацію. Обіцяти золоті гори в тій ситуації, в якій зараз перебуває Україна, можуть хіба що авантюристи. Так, нам хочеться, щоб у державі була нарешті стабільність, аби молодь не виїжджала за кордон, а ціни й тарифи відповідали доходам простих смертних, щоб переможно закінчилася війна на Сході…

Обіцяти золоті гори в тій ситуації, в якій зараз перебуває Україна, можуть хіба що авантюристи.

Але що ми бачимо? Наші владоможці наживають мільярдні статки, виводять свої капітали в офшори, за кордоном купують нерухомість, там лікуються, навчають своїх дітей. Навіть якщо й з’являються нові обличчя, то схеми використовуються старі. Це в багатих європейських країнах президент може їздити у громадському транспорті чи добиратися на роботу велосипедом. У нас усі, хто при владі, почуваються небожителями. Тому й маємо так багато претендентів на високі крісла. І нема віри жодним їхнім обіцянкам.

   Тарас ЧОРНОВІЛ,
депутат Верховної Ради V, VI, VII cкликань 
(м. Київ):
— Мені абсолютно начхати, що пообіцяє кандидат у президенти. Головне, щоб я бачив, що він готовий і може щось робити. Тому дивлюся завжди в минуле, а не в майбутнє. У нас немає нових облич, усі політики вже виконували певні державні функції. За тим, як вони це робили, можна передбачити їхні дії у майбутньому. Маю достатньо великий досвід вислуховування обіцянок. Завдяки Юлії Тимошенко мене вже жодна з них не здивує. Якщо вона, наприклад, скаже, що забезпечить хорошу співпрацю з населенням Марса та видобуток корисних копалин на Юпітері, я навіть не нервуватимуся і оком на це не моргну.

   Олег ГАЛАСУН,
заступник голови Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині (с. Чаруків Луцького району):
— Просто пообіцяти — ​для мене замало. Він має не пообіцяти, а показати, що вміє дещо робити і буде це робити. Передовсім те, що він українець і будує Українську державу. У цьому понятті велика суть, насамперед, щоб наші політичний та економічний уклади не були схожі на російський, а на європейський, аби був порядок, один закон для всіх. Але на сьогодні я не бачу такого кандидата. І це проблема, бо голосувати треба і вибирати треба — ​держава повинна мати главу. Та, на жаль, знову вибиратимемо з двох бід меншу.

   Михайло ПІКТОРОВ,
головний отаман дитячого козацького товариства «Пагін» (смт Володимирець Рівненської області):
— Кандидат у президенти має бути патріотом України. А першочергові кроки прості (тоді його підтримають та проголосують) — ​припинити війну на Сході, а не наживатися на ній, як це роблять нинішні правителі. Без кредитів МВФ та інших фінансових донорів потрібно підняти економіку, тоді зросте рівень життя, з’являться нові робочі місця й українці не будуть виїжджати за кордон. Обов’язково слід вирішити актуальну для нашого регіону «бурштинову» проблему. Необхідно на законодавчому рівні легалізувати видобуток сонячного каменю, щоб люди могли заробляти й сплачувати податки.

   Ольга КУЛІШ,
продюсер «12 каналу» 
(м. Луцьк):
— Що ще має пообіцяти кандидат? Як на мене, то одне: добровільно піти з посади Президента України, якщо планово не виконуватиме передвиборну програму протягом першого року правління. А голосуватиму за того кандидата, чия програма буде чіткою, з конкретними цифрами і дедлайнами, цілями, ресурсами і показниками ефективності. Така собі проектна пропозиція для народу. І мета цього п’ятирічного проекту має бути така — ​забезпечення достойного, мирного і комфортного життя для всього населення України.

   Григорій БАР,
директор ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 «Ново­волинська» 
(м. Нововолинськ):
— Головне — ​аби обіцянки виконували. Бо за останній час уже всі ситі ними, як кажуть, по зав’язку, починаючи від обіцянок найвищих осіб держави і закінчуючи місцевими чиновниками. На жаль, гарні слова не гарантують добрих справ. А громадяни України до майбутнього президента ставлять загалом не такі вже й високі вимоги. Найперше — ​щоб закінчилася війна, де щодня гинуть і калічаться наші співвітчизники, аби припинилися різні протести й ворожнеча. Народ хоче спокою і стабільності — ​працювати, заробляти гроші, ростити дітей. Якщо президент України є гарантом Конституції, то він повинен забезпечити неухильне її виконання.

    Олена ГОНЧАРУК,
працівник архіву (смт Турійськ):
— Хай краще нічого не обіцяють, а роблять. Слово, як виявляється, тепер нічого не варте. І відсотка від обіцяного не виконали, а знову йдуть по другому колу тією ж дорогою. Якщо хочуть щось зробити, нехай роблять тут і зараз: припинять війну на Сході — і тоді люди повірять. Країни без президента не буде, ми змушені голосувати, але чинного і Тимошенко точно не підтримаю. От мені подобається голова Харківської ОДА Юлія Світлична, вона працює мовчки і конкретно.

   Ігор ГУЗЬ,
народний депутат України (м. Луцьк):
— Насамперед кан­дидат у президенти Ук­раїни має переконливо презентувати ре­альні механізми боротьби з корупцією. Адже для нас це є ключовою проблемою. А ще власним прикладом довести свою спроможність управляти державою.

   Галина КАЖАН,
заслужена артистка України (м. Луцьк):
— Обіцяти мені ні­чого не треба. А от якби кандидат зумів реально вплинути на ціни, підняти спроможність людей купити шматок хліба, який вони заробили чесною працею, то була би інша річ. Але це потрібно зробити до виборів, і не на словах, обмежуючись одними обіцянками, як у нас заведено, а на ділі. Якщо глава держави матиме силу вплинути на депутатів та Верховну Раду — ​такому Президентові повірять. Тоді вся Україна підтвердить: «Так, ця особа здатна навести лад в країні і дбати не про власні кишені, а про її громадян». Але наразі я не бачу кандидатури, яка викликала б довіру. 

   Юрій СИМОНЧУК,
голова правління Волинської обласної організації УТОС 
(м. Луцьк):
— Він не повинен закривати очі на те, як живе народ, знати, що йому болить, чого потребує. Україна ж — ​центр Європи. І всі ми, в тому числі й люди з інвалідністю, хочемо достойно жити. А для цього потрібні гідні зарплати, пенсії. Я б проголосував за того кандидата у президенти, який пообіцяє не забувати про найбільш вразливу категорію населення, більше дбати про її соціальний захист, збільшити виплати по догляду за інвалідом, не скорочувати їхніх пільг. За часів Союзу люди з інвалідністю по зору першої і другої груп мали право на безоплатний проїзд у міському і приміському пасажирському транспорті, знижку з жовтня до травня на міжміських маршрутах. А тепер останньої їх хочуть позбавити. 

Бліц провели  Алла ЛІСОВА, Катерина ЗУБЧУК, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Лариса ЗАНЮК, Людмила ВЛАСЮК, Євгенія СОМОВА, Кость ГАРБАРЧУК, Сергій НАУМУК, Олександр ДУРМАНЕНКО, Олег КРИШТОФ.