«Наплодили борців зі злочинністю, а результату ​нема»

 

  Володимир ФЕСЕНКО,
   директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» (м. Київ):

— Якщо Генпрокурор та інші силовики йтимуть у відставку після кожної такої резонансної події, то в нас вони будуть мінятися щопівроку. Є проблема, є недовіра до правоохоронних органів, але є й затримані виконавці вбивства, всі джерела підтверджують, що саме вони це зробили. Питання лише в тому, хто замовник. Втім, встановити його за допомогою відставки неможливо. Щоправда, у цій справі більше претензій не до Луценка, а до Авакова. Зверніть увагу, що про його звільнення ніхто не говорить. Генпрокурор викликав вогонь на себе. Вважаю, що «діагноз» тут потрібно ставити правильно.

 

   Ігор ГОРДІЙЧУК,
 Герой України, генерал–майор, начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна
(м. Київ):

— Відправляти зараз Юрія Луценка та інших керівників силових відомств у відставку — ​це чергова спроба дестабілізувати, розхитати ситуа­цію в Україні. Гадаю, що такі кроки будуть на руку Путіну. Прикро визнавати, але у цьому злочині проти громадської активістки використали наших побратимів — ​учасників АТО, які свого часу проявили мужність і стали на захист України. Тому вважаю нашим спільним недопрацюванням, що воїнів нині використовують у різних кримінальних розбірках.

 

   Ірина КОНСТАНКЕВИЧ,
 народний депутат України (м. Луцьк):

— Відставка Генпрокурора, не вирішує головних проблем: правоохоронна система, державні інституції «працюють» так, що суспільство не задоволене їхньою роботою. Рівень довіри вкрай низький. Люди кажуть: «Не віримо!!!» І я кажу: «Не вірю!» Багато резонансних убивств не розкрито, корупційні явища стали системними. І те, як учора доповідав Генпрокурор, як створювали ТСК з депутатів провладної більшості, те, який фарс із цього зробили, позбавляє мене оптимізму. Я погоджуюся, що потрібна підтримка громадськості, її активна позиція. З огляду ще й на те, що всі ці обіцянки «знайти винних» можуть трансформуватися лише у «знайти крайніх». А в контексті виборчої кампанії це дійсно може перетворитися на спекуляцію.

   Андрій САДОВИЙ,
міський голова Львова (м. Львів):

— Призначення керівників силових органів за принципом вірності, а не чесності і професійності вбиває. Буквально! І жертвами стають цілком конкретні люди.

Всі обіцянки «знайти винних» можуть трансформуватися лише у «знайти крайніх».

Непокарані злочинці, які сидять у парламенті, кримінальні «феодали» в регіонах — ​це наслідок бізнес–управління країною Петра Порошенка. Якщо після цієї трагедії ми не побачимо як мінімум відставки Генпрокурора Луценка, стане зрозуміло, що Президент не просто дивиться крізь пальці на реванш, а свідомо йому сприяє.

 

   Олександр СКІПАЛЬСЬКИЙ,
 генерал–лейтенант, екс–заступник голови СБУ (м. Київ):

— Я б на ситуацію подивився ширше, бо справа Катерини Гандзюк — ​один із багатьох випадків, які є результатом кадрової політики, коли непрофесіонали керують правоохоронними органами. У силових структурах абсолютно відсутня система підбору, навчання та виховання співробітників. Правоохоронні органи перебувають у деформованому стані. Наплодили борців із корупцією, а результату нема. А цей випадок підняли тільки, щоб попіаритись перед народом. Із правоохоронних органів я можу оцінити позитивно лише контррозвідку СБУ. Крапка.

 

   Віктор САПОЖНІКОВ,
нововолинський міський голова
(м. Нововолинськ):

— На мою думку, нема сенсу в тому, щоб Генпрокурор та інші силовики йшли з посад. Ми бачимо, в якому стані зараз правоохоронна система в Україні — ​вона фактично не працює. В таких умовах зміни керівництва ні до чого доброго не приведуть. Навпаки — ​спровокують збільшення негативних явищ. Те, що ми мали до реформ, — ​це залишки «радянщини». Однак, знищивши старе, нового не побудували. Та найгірше те, що, як правило, в країні чомусь є багато нібито непоганих починань, але нічого не доводиться до кінця.

 

  Максим МОХНЮК,
адвокат (м. Луцьк):

— Мені важко судити про цю справу, бо я не знаю, як у ній було організоване слідство, як був здійснений прокурорський нагляд… Але кажучи загалом, то я не прихильник категоричних дій та кроків, на підставі однієї конкретної ситуації. Мені здається, що аналіз діяльності будь–якої посадової особи має бути здійснений системно, за певний проміжок часу. Тому, говорячи про відставку Юрія Луценка чи інших керівників, аналізувати їхню роботу треба комплексно, і тоді робити висновки. Але це вже інша тема.

 

 Ігор БОГОНОС,
екс–начальник Горохівського РВ УМВС, підполковник міліції (м. Горохів):

— Генпрокурор України Юрій Луценко у відставку повинен піти першим. І через убивство Катерини Гандзюк, і через те, що він — ​людина без вищої юридичної освіти і не має морального права керувати Генпрокуратурою. Стосовно інших силовиків — ​потрібно оцінювати об’єктивно конкретну роботу кожного з тих, хто мав можливість запобігти цьому злочину, контролювати хід слідства, довести справу до суду, щоб винні були покарані. Це справа честі офіцерів.

 

   Юрій ПАВЛЕНКО,
 народний депутат України, фракція «Опозиційний блок» (м. Київ):

— Вважаю, що мають піти у відставку. Як через результати розкриття вбивства Катерини Гандзюк, так і розслідування інших резонансних злочинів, які трапилися останніми роками. Йдеться про вбивство журналістів Бузини, Шеремета, величезну кількість нападів на громадських активістів. При тому фактично жодного злочинця не притягнуто до відповідальності. Не розслідувано трагедій на Майдані та в Одесі 2 травня, загибелі нацгвардійців біля Верховної Ради України, інциденту в Княжичах, інших резонансних подій. У першу чергу через непрофесіоналізм, а також через покривання або небажання силових відомств.

 

   Ганна СЕРНЮК,
 директор школи (с. Городець Володимирецького району Рівненської області):

— Я вважаю, що Генеральний прокурор має робити послідовні кроки. За словом повинно бути діло: заявив у парламенті на весь світ про свою відставку, то пиши заяву на ім’я Президента і йди геть. Стосовно роботи силовиків, то вони, на мою думку, працюють погано, непрофесійно і неоперативно. Злочин щодо Катерини Гандзюк можна було розкрити відразу по гарячих слідах. Тому, враховуючи попередні резонансні справи — ​вбивства політиків, журналістів, військових, на які суспільство досі не отримало відповіді, хто їх вчинив і хто замовник, — ​усі керівники силових відомств повинні піти у відставку.

 

   Володимир ШЕНДИБИЛО,
заступник головного лікаря Луцької міської клінічної лікарні (м. Луцьк):

— Запитання певною мірою риторичне, відповідь очевидна: повинні, але не зроблять цього. У багатьох країнах існує практика, коли у подібних випадках міністри, керівники силових структур подають у відставку. Але в Україні високі чиновники добровільно віддають портфелі дуже рідко. Заяву Юрія Луценка у Верховній Раді, на мою думку, потрібно сприймати як гру на публіку чи як своєрідну емоційну реакцію. А далі розіграли театральну постановку: відразу винесли це питання на голосування, парламентарі не підтримали відставку Генпрокурора. Хоча всім відомо, що процедура у цьому випадку мала би бути інша, заяву він повинен був подавати Президенту. Щодо міністра внутрішніх справ, інших силовиків, то і таких порухів з їхнього боку не бачимо. Справа про вбивство Катерини Гандзюк, думаю, зависне на роки, як було з десятками інших активістів, починаючи з Гонгадзе. На тимчасову слідчу комісію надій покладати не варто, розслідувати кримінальні справи повинні фахівці, а не депутати, які діють непрофесійно, допускають витік інформації.

 

   Майя МОСКВИЧ,
громадська діячка, учасниця АТО (м. Луцьк):

— Якби те, що сталося з Катериною, траплялося в нас раз на п’ять років, тоді, безперечно, хтось повинен був би піти у відставку. Але, на жаль, ми зараз живемо у такій ситуації, коли йде велика боротьба і люди гинуть дуже часто. Як би це прикро не звучало, але Катерина Гандзюк — ​одне обличчя із загальної картини. Мені здається, що замість відставок, які нічого не змінюють, потрібно нарешті почати працювати, розслідувати злочин і покарати замовників.

 

   Петро ТРОФИМЧУК,
редактор районної газети «Полісся» (м. Камінь–Каширський):

— Юрій Луценко не виправдав довіри на посаді Генпрокурора. На попередній йому було легше, бо вимагала менше відповідальності, ніж нинішня. Але знав, на що йде, коли давав згоду на призначення. Суспільство чекало від нього безкомпромісності, рішучих дій у боротьбі зі злочинністю, корупцією. Але результативність його роботи виявилася невисокою. Більшість нападів на українських активістів не було розкрито. Анонсовані прокурором затримки корупціонерів теж завершувалися нічим. Юрій Луценко поскаржився, що стався витік однієї з версій слідства у справі Гандзюк і це завадило ефективному розслідуванню. Але, очевидно, «злили» інформацію його ж підлеглі. Вийшла вона з прокурорських кабінетів, і то вина Генпрокурора. За це відповідає він. Тому, якщо зібрався йти з посади, хай іде. Чи, може, заява у залі Верховної Ради — ​піар–хід, бажання набити собі ціну?

 

   Роман СЕМЕНЮК,
учасник АТО (смт Маневичі):

— Я дивився по телебаченню, як проходило голосування: відставку Юрія Луценка підтримало лише 38 депутатів. Його обличчя в той момент аж посвітлішало. Скільки в нашій країні сталося злочинів, і нікого ще не покарали. Тому я вважаю, що це дійсно вина Генпрокурора, адже під його керівництвом не відбувається правосуддя. Раз не можеш виконати своїх обов’язків, підлеглі з ними не справляються, значить, варто піти у відставку. Силові структури ніби функціонують, а порядку немає. Чому так? Люди розчарувалися і в поліції, і в інших державних органах. Обвинувачення начебто висувають, а потім через місяць підозрюваних випускають — ​мовляв, не вистачає доказів. Чого не скажеш про простих людей, яких готові судити навіть за копійку. Силові структури не працюють для народу. І образливо те, що одні за Україну кров проливають, а інші ​грабують та вбивають, але з них — ​«як з гуски вода».

 

   В’ячеслав СУДИМА,
заслужений працівник культури України (с. Рокині Луцького району):

— За звільнення Луценка проголосувало понад 30 депутатів. Тобто довіра до нього є, та й немає кандидатури замість нього, бо кадрової політики в державі не проводиться. Є багато запитань до роботи Луценка, особливо зараз, коли стільки зброї «на руках», тому, перш ніж іти, він має за все відзвітувати, а не діяти на емоціях. От Авакова давно треба було звільнити, бо поліція має низький рейтинг довіри, відсутні дільничні інспектори. Понад 40 народних активістів за останній час не були захищені. І справу з Катериною Гандзюк, якби не піднявся народ, знову спустили б на гальмах. Порівняно зі США, де розслідування закривають за місяць, наші судові справи тривають роками, бо влада прибирає всіх «незручних» їй суддів. І після Революції гідності прийшли люди, які не змінили систему, а очолили. Де ті комбати, козаки? Розчинилися у Верховній Раді. Створюють нові структури (НАБУ, САП), вступають у конкуренцію між собою і не працюють для суспільства. Вони всі в бізнесі і не мають бажання займатися проблемами людей. Хай прозвітують, що зробили за рік і за що отримали гроші.

Бліц провели
Алла ЛІСОВА, Галина СВІТЛІКОВСЬКА,
Лариса ЗАНЮК, Євгенія СОМОВА,
Василь УЛІЦЬКИЙ, Людмила ВЛАСЮК,
Сергій НАУМУК, Кость ГАРБАРЧУК,
Олег КРИШТОФ, Олександр ДУРМАНЕНКО,
Леся ВЛАШИНЕЦЬ, Тамара ТРОФИМЧУК.

 

 Пряма мова

Юрій ЛУЦЕНКО, Генеральний прокурор України, після смерті активістки Катерини Гандзюк оголосив у вівторок у стінах парламенту, що йде у відставку:

Щоб не було ніяких сумнівів, що за владу ніхто не чіпляється, я сьогодні подаю заяву Президенту України про відставку, і ви в парламенті повинні розглянути це питання. Я свою роботу робив і буду робити. Все, що обіцяв Гандзюк в лікарні, робилося і буде робитися, але двовладдя в країні, коли правоохоронну систему знищують бездоказово, я допустити не можу.