«Не розлучайся… Навіть не думай ніколи про це».
«Той, хто «вставляє» тобі очі ненависті, – ВОРОГ твого дому. Навіть якщо це твоя мати…»
Прийшов син до батька: — Розлучаюсь. Набридло! Права мати — дружина у мене лінива. Скільки можна самому вигрібати?
— Прости мене, сину, — сказав у відповідь батько
— За що?
— За те, що я не завжди був добрий з твоєю матір’ю. Це моя вина, що в твоїй душі є темні закапелки, де рояться думки про розлучення.
— Що, не розлучатися?
— Ні, не розлучайся… Навіть не думай ніколи про це.
— Терпіти до кінця днів?
— Не треба терпіти… Ти не її терпиш, а своє погане ставлення до неї. Змінишся сам — зміниться все навколо.
— Як змінитися?
Любов, знаєш, вона ж зростає.
— Дивись на дружину, як вчить Господь. Вона — Його дар для тебе. Твоя радість… Твоя помічниця… Мати твоїх дітей… Крихка посудина, яку Бог дав тобі в руки, щоб ти тримав ніжно, обережно, бережно… Все інше — дрібниці! Якщо вона щось сьогодні не вміє — навчиться. Ти і сам не все вмієш, що повинен робити…
Якщо щось не встигає — покрий цю її слабкість своєю силою і любов’ю… Якщо чогось не знає, розкажи ввечері за чашкою чаю, ніжно обнявши за плечі… Ваш шлях — він тільки ваш. Ваша любов — тільки ваша. Той, хто «вставляє» тобі очі ненависті, — ВОРОГ твого дому. Навіть якщо це твоя мати… Твій брат… Або твій кращий друг… Не суди їх за це. Вибач. І кожному з них дай зрозуміти, що за свою дружину, за свою любов ти, якщо треба, без роздумів помреш, але нікому навіть поганим словом доторкнутися до своєї сім’ї не дозволиш…
— Вас із мамою теж хотіли розлучити?
— Ми і без «помічників» іноді добряче сварилися. Дурними були, гордими… У вас інше життя. Вас від Бога ніхто не жене. Просіть у Нього мудрості. Поступайтеся одне одному… Жалійте і тіште одне одного… Любов, знаєш, вона ж зростає. Всю її велич, всю її цінність ти побачиш тільки в глибокій старості, коли ту ж саму свою дружину ввечері ніжно обіймеш за плечі, і вам не потрібно буде слів.
tutkatamka.com.ua
