Чим небезпечний хронічний отит?
Із найважчими ускладненнями цього захворювання, іноді за крок до смерті, звертаються люди у ЛОР-відділення Волинської обласної клінічної лікарні. Про це бесідуємо із лікарем-отоларингологом Олександром Щуруком
–Олександре Зіновійовичу, як правило, при запаленні середнього вуха люди вдаються до самолікування, роблять зігріваючі процедури, застосовують різні краплі.
— І це велика помилка, потрібно звертатися до спеціалістів, бо може розвинутися хронічний гнійний середній отит, при якому хворого турбують довготривалі виділення з вуха, періодичний біль, шум у ньому, запаморочення, зниження слуху. Особливо небезпечним симптомом є раптове припинення відтоку виділень з одночасною появою у ділянці хворого вуха стійкого головного болю. Така ознака може свідчити про поширення гнійного запалення на головний мозок. А спричиняє це зазвичай холестеатома — найбільш агресивний тип хронічного отиту, що може зруйнувати тонку кісткову стінку, яка відділяє барабанну порожнину від оболонок мозку. У результаті маємо важкі отогенні ускладнення — менінгіт, менінгоенцефаліт, абсцес, сепсис.
— Лікування хронічного гнійного середнього отиту — хірургічне?
— У деяких випадках отоларингологи застосовують протизапальні вушні краплі чи вимивання холестеатоми барабанної порожнини розчинами антисептиків. Це може тимчасово призупинити розвиток хвороби під час її загострення, але не гарантує повного одужання. Остаточне усунення вогнища інфекції завжди є хірургічним.
— Запаморочення, параліч м’язів обличчя, втрата слуху — це далеко не повний перелік бід, спровокованих ускладненням хронічного отиту. Які операції проводите, щоб допомогти хворим?
— Наприклад, при перфораціях барабанної перетинки чи рубцевих втягуваннях її в барабанну порожнину виконуємо різні типи пластики перетинки. При гнійному запаленні середнього вуха, яке супроводжується утворенням холестеатоми, поліпів чи грануляцій у барабанній порожнині, проводимо так звані сануючі операції. Відновлюємо систему звукопередачі з барабанної перетинки на внутрішнє вухо, адже тривала хвороба знищує її. Зазвичай кожне хірургічне втручання на середньому вусі з приводу хронічного гнійного отиту поєднує всі ці типи операцій.
— Кажуть, отохірурги можуть і блоху підкувати. Адже робота ваша мусить бути ювелірно точною.
— Працюємо під контролем операційного мікроскопа, використовуємо особливий мікрохірургічний інструментарій. Тимпанопластика (так називають мікрохірургічні операції) справді вимагає неабиякого досвіду, вміння та майстерності отохірурга. Адже інколи площа операційного поля може становити менше одного сантиметра, невмілий або хибний рух призводить до незворотних ускладнень.
— Напевне, головним учителем для вас був батько Зіновій Степанович Щурук, родоначальник отохірургії на Волині.
— Так, у ЛОР-відділенні обласної клінічної лікарні мікрохірургічні операції на вусі виконуються вже понад 40 років. Я до цього йшов поступово. Ще з дитинства, пам’ятаю, зазирав через плече батька у книги та підручники, які він читав. Було цікаво розглядати малюнки та анатомічні зображення середнього вуха та барабанної порожнини, схематичні зображення різних типів операцій. Зараз мій досвід у виконанні тимпанопластики становить 20 років. Неодноразово їздив на стажування, конференції та практичні курси до Києва, Варшави, Кракова, Дрездена, Нюрнберга, Ганновера… Кількість мікрохірургічних операцій у відділенні збільшується щороку. Наприклад, якось у нас лікувалися одночасно три пацієнти з внутрічерепними отогенними ускладненнями: один — із менінгоенцефалітом, двоє — з абсцесами головного мозку. Усі були вчасно прооперовані та виписані у задовільному стані.
Оксана КРАВЧЕНКО
