Творче подружжя — Орест Хмельовський та Валентина Штинько (у центрі) — з друзями.
«Доброї на смак і правдивої, як Бог, Води Вам на щодень!»
«Живу так, ніби пишу. Пишу так, ніби живу… Світ живе так, як я пишу, як ти пишеш, як кожен пише… і говорить… і думає», — таким бачить життя, себе в ньому, кожного на цій землі художник, філософ, дизайнер, педагог, літератор, науковець Орест Хмельовський. Учора йому виповнилося 70. Ото скільки живе, стільки й пише. Від ручки й пензля, як жартує, «мозолі не сходять». За той час він так багато вже сказав для світу. А як багато ще сказати має! І про реалії й про диво-вигадки
Саме під такою назвою — «Світ фантазій і реальності Ореста Хмельовського» — в читальній залі Локачинської центральної районної бібліотеки нещодавно відбулася зустріч, приурочена творчим здобуткам ювіляра. Сюди завітали його друзі, сусіди, знайомі, учні старших класів, учителі. Радо зустрічав іменинник і своїх колег по кафедрі — В’ячеслава Шмельова з дружиною, нині художницею Юлею Гетьман, колишніх студентів, тепер дизайнерів — подружжя Романа та Олесю Каліщуків, давню подругу родини Хмельовських — поетесу Галину Ушакову із Затурець.
І, звичайно ж, незмінною супутницею та помічницею в організації та проведенні цього тематичного святкування стала дружина Валентина Штинько — волинська письменниця, журналістка. Орест Михайлович завжди пишається талантом своєї половинки. «Дружина звабила мене своїми віршами», — зізнається присутнім. І треба було бачити, скільки неочікуваної радості з’явилось в очах творчого подружжя, коли прозвучала пісня «Мальви» на слова самої Валентини Штинько. Такий подарунок приготували учасники вокальної групи народного художнього колективу ОНЗ «НВК Локачинська ЗОШ І — ІІІ ступенів».
Під глибокими враженнями перебували всі присутні, слухаючи уривок твору-фентезі «Коли він солив небо України». Його прочитала Валентина Сергіївна — емоційно, ніби проживаючи все озвучене нею.
Міцне родинне підгрунтя, прогріте материнським благословенням, і дає сили торувати творчу стезю.
Ще з самого початку спілкування відчутно було, що стосунки у родині Хмельовських теплі та доброзичливі. Вразило відео, де мама пана Ореста — Катерина Хмельовська — показує синові, які вправи слід виконувати, аби зарядитись бадьорістю на цілий день. Згодом Валентина Сергіївна розповіла про взаємини зі свекрухою, наголошуючи на тому, що в них із чоловіком тепер «одна мама на двох». А з якою любов’ю і трепетом у голосі пані Валентина зачитала невеличкий уривок із книги, яку ненька написала 5 років тому — у свої 88!
Мимоволі приходить розуміння того, що саме отаке міцне родинне підгрунтя, прогріте материнським благословенням, і дає сили торувати творчу стезю. Про свій шлях, яким іде, Орест Хмельовський каже так: «Як неофіт, прокладаю сам собі дорогу». Проте двері до накопичених духовних цінностей завжди тримає навстіж відчиненими. Для кожного охочого. Для тих, хто шукає відповіді на питання «хто я?», «для чого прийшов на землю цю?», «яка моя місія?».
Такі й подібні думки намагаєшся «привести до ладу», слухаючи Ореста Михайловича. А він радо, ніби екскурсовод, ознайомлює гостей із прихистками своїх талантів. Із задоволенням розповідає про захоплення графікою з її чорно-білими кольорами, про те, що дизайном правлять знаки, про роботи філософського, наукового, літературного спрямувань…
І коли, як каже, шукаючи натхнення у філософії, наприклад, не може там його знайти, то переходить до живопису…
Не треба володіти якимось особливим обдарованням, аби відчути значимість картин Ореста Михайловича. Всі творіння, які народились цьогоріч (а їх 6), художник презентував на зустрічі. Автор каже, що завжди, працюючи з полотном, ніби перебуває «у нереальній реальності».
Отакий він, світ Ореста Хмельовського, — незбагненно-таємничий, багатогранний і водночас доступний кожному, хто хоче його зрозуміти. А це зовсім не важко. Бо, крім усіх перерахованих талантів, володіє ще й умінням говорити «про високодуховне», піднімаючись (а не опускаючись, як часто виправляє) до рівня мислення співбесідника.
Гості звертались до ювіляра із запитаннями, дарували квіти, говорили слова вдячності за приємно проведений час, який пролетів, немов одна мить. Орест Хмельовський подякував всім прихильникам, які долучились до цього творчого святкування. З його вуст прозвучали загадкові слова-побажання: «Доброї на смак і правдивої, як Бог, Води Вам на щодень!». Приємно, що ця зустріч для локачан стала знахідкою, яка вміє переносити у світ реалій та фантазій, від якої виростають крила.
Людмила МЕЛЬНИЧУК
