Материнські гени Ірени Пятрульонєнє спонукають її вболівати за долю культурної спадщини українців не тільки в литовському місті, що стало для неї рідним, а й поза межами країни.
Українська пісня лунає в Клайпеді
Історія литовського міста на березі Балтійського моря веде свій початок від ХІІІ століття. Засноване німецькими лицарями, упродовж віків воно було багатонаціональним. Сьогодні тут проживають литовці, поляки, росіяни, білоруси, українці, євреї, азербайджанці, вірмени, грузини. Різними шляхами потрапляли сюди наші земляки: хтось приїхав на роботу в порт, а когось покликала доля. Галина Григорчук із Хмельниччини вийшла заміж за литовця Пятраса Хоцкявічюса, який проходив строкову військову службу в Україні
У молодого подружжя в Клайпеді народилася донечка Ірена, яка увібрала в себе мелос двох народів — литовського й українського, бо тато, аматор-музика, грав на бандонеоні, а мама захоплювалася піснями рідного краю. Дочка закінчила Вільнюську державну консерваторію за спеціальністю «хоровий диригент, викладач хорових дисциплін». Працювала за фахом у Клайпедському музичному училищі, а згодом у тутешньому університеті, тому з музикою та співом пов’язане все її життя.
Зі здобуттям незалежності у Литві створено багато національних культурних товариств. 1989 року у Клайпеді з’явилася українська «Громада», активною учасницею якої була Ірена (на той час уже Пятрульонєнє). Її члени збиралися двічі на тиждень і спілкувалися українською мовою, читали напам’ять вірші Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, поставили уривок із поеми «Катерина». Тут жінка набиралася досвіду як керівник вокального ансамблю. У 2001-му вона створила цей колектив, що склав основу клубу української традиційної культури «Просвіт». Його було зареєстровано як самостійну недержавну організацію. Мета діяльності клубу — збереження етнічної культури; об’єднання українців Клайпеди, які люблять народну пісню, інтегрування в литовське суспільство; культурна співпраця між художніми колективами Литви й України.
Ірена Пятрульонєнє з теплотою згадує колишнього Надзвичайного та Повноважного посла України в Литовській Республіці Бориса Клімчука, який надав матеріальну підтримку ансамблю на початку творчого шляху.
Оскільки ансамбль складався з аматорів, то почали співати найвідоміші пісні: «Розпрягайте, хлопці, коней…», «Ой на горі та й женці жнуть», «Зеленеє жито». Виступали на концертах та фестивалях у Литві, Латвії, Україні, Австрії. Поступово набували досвіду, виконували вокально складніші твори. Згодом Ірена створила жіноче тріо, учасниці якого мали музичну освіту. Тоді репертуар поповнився піснями на слова Тараса Шевченка «Зоре моя вечірняя» і «Закувала та сива зозуля», «Молитва за Україну» (музика Миколи Лисенка, вірш Олександра Кониського), «Щедрик» в обробці Миколи Леонтовича, «Чарівна скрипка» (слова Юрія Рибчинського, музика Ігоря Поклада).
Ірена Пятрульонєнє з теплотою згадує колишнього Надзвичайного та Повноважного посла України в Литовській Республіці Бориса Клімчука, який надав матеріальну підтримку ансамблю на початку творчого шляху. А ще повністю забезпечив технічним обладнанням Українську недільну школу, що діяла у приміщенні Клайпедської середньої школи № 26, і висунув кандидатуру вчительки української мови та літератури Надії Лукіної на відзнаку Президента України — орден Княгині Ольги ІІІ ступеня.
Від часу заснування ансамблю Ірена є його незмінним керівником: співає та акомпанує на фортепіано й акордеоні, формує репертуар, робить аранжування, організовує виступи, скеровує всю роботу «Просвіту», поглиблює знання про український народний костюм. З учасницею клубу, фотохудожницею Олесею Касабовою та науковим співробітником Національного музею українського народного прикладного мистецтва з Києва Галиною Безкоровайною представила виставку «Який узор на твоїй сорочці?» у Клайпеді, Геруляї та Каунасі. Увагу литовських глядачів вони привернули до традиційних орнаментів і кольорів вишиванок та костюмів різних регіонів України.
Проекти Ірени від «Просвіту», які становлять фінансову основу діяльності товариства, завжди підтримує відділ культури самоуправління Клайпеди, завдяки чому була організована поїздка у Верховину в Історико-краєзнавчий музей Гуцульщини в липні цього року. Там відкрили фотовиставку відомого литовського фотографа Сігітаса Канцевічюса та Олесі Касабової «Така близька Литва», присвячену 100-літтю проголошення незалежності цієї країни. На її відкритті учасники клубу «Просвiт» разом із литовськими друзями представили музику, пісні та розказали про національний костюм у Клайпедському краї. А наступного дня фольклорний ансамбль «Рамите» виступив із литовською програмою на фестивалі «Полонинське літо 2018».
Ірена — творча людина з менеджерськими здібностями — організовує концерти українських колективів у Литві. У Клайпеді вона зустрічала народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Вільшанка» з Городища Черкаської області, заслужений народний ансамбль пісні і танцю «Дарничанка» з Києва, народний аматорський хор «Княжа вольниця» з Білогородки, що на Київщині. Мисткиня вболіває за долю рідної пісні не тільки в литовському місті, а й поза межами країни. Нещодавно «Просвіт» повернувся з Лондона, де побував на запрошення української діаспори.
А зараз популяризатор української культури Ірена Пятрульонєнє збирається до Луцька, щоб представити литовську культуру в обласному центрі Волині.
Зінаїда ПАХОЛОК
