Дітей приводили на екскурсії в церкву і розповідали, що Бога немає (Фото, відео)

За радянських часів партійні ідеологи вели непримиренну боротьбу з релігією. Закривали й знищували храми, переслідували священиків. А в Омельному місцеві комуністи поступили, як нині кажуть, ще креативніше: у старовинній церкві у 1981 році влаштували атеїстичний музей. Щоправда, недовго проіснував той заклад — ​лише 10 літ, поки не розвалився «Союз нерушимый»

Поруч із мавпами та портретами вождів КПРС — іконостас

Дерев’яна Свято–Михайлівська церква в Омельному, побудована 1776 року на кам’яному фундаменті в традиційному народному стилі поміщиком Велігорським та парафіянами, була обшальована в XIX столітті. Як нам повідала бібліотекар Тамара Балакіна, з якою ми зустрілися біля храму, їхня святиня пережила революції, дві світові війни. Але у хрущовські часи — ​в 1961 році, — коли партія запекло воювала з релігією й усім обіцяла комуністичний рай, — церкву в селі закрили й зняли з реєстрації, хоча сама споруда є пам’яткою архітектури.

Храм побудували у 1776 році.

— В архівних документах та інших джерелах написано, що в нашому храмі був колгоспний склад, — ​пояснює жінка. — ​Але насправді це не так. Лише один день тут лежало колгоспне майно — ​будівельні матеріали. Не існувало ніякого складу. Наші селяни не дали його зробити. Храм 20 літ просто стояв зачинений. У 1981–му зробили в церкві музей атеїзму. Це була ініціатива тодішнього голови сільради й одного вчителя. Я тоді ще в школу ходила. Нас сюди приводили на екскурсії й розповідали, що Бога немає, а його придумали затуркані й неграмотні люди.

Віряни спільно прикрашали свою святиню.

— Я зараз вам розкажу, як стенди стояли, — ​до розмови в церкві долучається сільський голова Василь Зінчук. — ​Все було, як колись у радянському підручнику з історії писали про походження та розвиток людства: від тварини до людини. На стінах плакати з мавпами, далі — ​первіснообщинний лад, феодалізм, капіталізм, а завершували експозицію комуністичні вожді та портрети передовиків соціалістичного змагання нашого колгоспу. Але найцікавіше, що ніхто не чіпав старовинного іконостаса і на самій церкві залишилися хрести. Ось таке дивовижне поєднання радянського і Божого.

Тамара Балакіна розповіла, що в музеї атеїзму замість ікон були агітаційні плакати.

Парторг упав із дзвіниці й зламав ногу

Як закривали церкву в Омельному, добре пам’ятає 89–річна Параска Карп’юк. Ми завітали до бабусі, й вона розповіла кілька цікавих деталей.

Чоловік бабці Параски сидів за Україну в тюрмі.

— Того дня я йшла на ферму корови доїти разом з Улітою Нечипоруковою і старим Нотиком, — ​пригадує Параска Семенівна. — ​А якраз із Ківерець приїхав чоловік, який усім командував, його фамілія Горгут. Бачимо, коло церкви зібралися люди, і ми туди підійшли. А комуністи з нашого колгоспу, який тоді називався «Більшовик», привезли три рольки руберойду і ящик цвяхів, хотіли всередину занести. А ми всі дружно стали на вході й кажемо: «Не дамо зайти, що хочете з нами робіть, хоч стріляйте, але в церкву не пустимо». Я сама там була лічно. Ми те все, що вони привезли, відразу повикидали. Не дозволили їм зробити склад у храмі. То вони дошками забили двері, повісили великого замка, й так стояла наша церква, аж поки там не зробили музей атеїзму. Це додумався хтось. Начіпляли всяких картін з мавпами й дурили дітям голову. Але бачите, як Господь управив: комуністів уже немає, і забулися про них, а в храм люди приходять молитися.

В нашому храмі колгоспний парторг Аркадій Місан захтів дзвони зняти й посилав хлопців на дзвіницю. Коли ті одказалися, то він сам поліз, але впав і зламав ногу.

Як нам розказала бабуся Параска, вона в Михайлівській церкві в 1959 році вінчалася. Дочекалася з тюрми чоловіка, який сидів за Україну. Тому так пізно, аж у 30 літ, вийшла заміж. За її словами, прізвище священика Шуба, а як його звали, то вже не пам’ятає.

Параска Карп’юк: «Комуністів уже давно немає, а слово Господнє в селі живе».

— То ми останні в цій церкві повінчалися, — ​продовжує жінка. — ​Коли її закрили, тоді вже в Боровичі люди стали ходити. А в нашому храмі колгоспний парторг Аркадій Місан захтів дзвони зняти й посилав хлопців на дзвіницю. Коли ті одказалися, то він сам поліз, але впав і зламав ногу. Видно, злякалися, бо більше ніхто їх не чіпав.

У 1991 році група сільських активістів добилася, щоб відкрили старовинний храм. І у Свято–Михайлівській церкві в Омельному знову відновилася служба Божа і зазвучала молитва. Вже 10 літ настоятелем служить Василь Довбуш. На храмовий празник Архістратига Михаїла з’їжджаються родичі, куми, друзі. Сільський голова Василь Зінчук переконаний: в їхній церкві більше ніколи не буде музею атеїзму. 

Більше ніколи не буде музею в церкві!