«Вранці він казав: «Батя Слон, у мене донька народилась!», а ввечері я вже збирав його тіло по шматках…» (Фото, відео)
На Горохівщині завдяки газеті «Волинь-нова» створено фільм «Я вірю, що закінчиться війна...»
Перший реліз документальної стрічки відбувся у вівторок у Центрі національної пам’яті, історії та культури міста Берестечка. Читаючи на афішах її назву, люди знали, що йтимуть не чудуватися фантастикою чи перейматися любовною драмою, а що відчуватимуть жорстокий подих кривавого жахіття на Сході яке не перестає ранити, вбивати, сиротити українські сім’ї, що почують правду про війну з вуст тих, хто повернувся живим із її пекла, і що горюватимуть з матерями, вдовами загиблих. У чималому залі був повний аншлаг. Фільм забажали подивитися, як кажуть, і старий, і малий.
Перші секунди – перші вибухи на екрані… Передова, солдати, бронетранспортери, волонтери і ненависні фургони з написами «Вантаж 200» – ці реалії війни у 2015 – 2016 роках відважилася пережити вчительська сім’я Євгенії і Михайла Харківих із маленького села Скригове на Горохівщині. Отримавши повістку, Михайло Васильович у 52 роки, не роздумуючи, пішов у військкомат. Євгенія Іванівна чекала його, навчаючи діточок удень, а ночами, не перестаючи розмовляти з Богом, вишивала ікони. Щомісяця – одну, і коли Михайло повернувся, то в світлиці побачив 15 образів на білосніжному полотні. Тоді за повернення чоловіка сім’я склала подяку Творцеві збудованою капличкою, про всіх учасників бойових дій із сіл Скригове та Пильганова Харківи вдячно розповіли у виданому альбомі-календарі «Я не просто воїн АТО, мої плечі – це щит України, щоб її не топтав ніхто». Не уявляти на своєму місці тисячі дружин, матерів, сестер, донечок, серця яких розриваються між вогненним Донбасом і домашніми світлицями, пані Євгенія так і не змогла. Переймаючись по-материнськи тими жіночими тривогами, бажанням воїнів відвоювати мир, скромна освітянка наважилася створити фільм «Я вірю, що закінчиться війна».
У залі майже не було вільних місць.
Про задум розповіла головному редактору газети «Волинь-нова» Олександрові Згоранцю. Минуло кілька місяців, відколи почалися зйомки. Протягом цього часу режисер Олег Криштоф і оператор Олександр Пілюк разом із Євгенією і Михайлом Харківим побували в багатьох селах Горохівщини, спілкувалися із сотнями людей. У розтривожені спогади атовців, вдів, матерів, які тепер лише у снах стрічаються із загиблими синами, журналісти вслухалися з великим болем. Напевно, десятки разів передивлялися зняті епізоди, щоб із розповідей, монологів, промов, побажань, міркувань, пісень, віршів змонтувати стрічку про живих і загиблих героїв, без яких не настане мир.
На сцені - авторка ідеї фільму Євгенія Харків і головний редактор газети «Волинь-нова» Олександр Згоранець.
Із екрана учасники АТО Михайло Кос, Микола Бернадський, Богдан Шкорупський, Андрій Здинюк із Горохова, Денис Шелін зі Скобелки, Олександр Пачковський із Перемиля, Петро Цикман із Журавників, Василь Збудовський із Широкого, Юрій Мельничук і Сергій Андрєєв із Галичан, Оксана Гальчин із Довгова, Сергій Сірий із Мар’янівки, Віталій Казіміров із Новосілок, Олексій Тимчишин зі Шклиня, Михайло Харків зі Скригова розповідають про те, як їхали на війну в шкільних автобусах, у поїздах поруч із українцями – московськими заробітчанами, про «першу» далеко не готову до війни армію без одягу і харчів, про побратима, який уранці радів народженню донечки, а ввечері його тіло розірвав на шматки ворожий снаряд, про східняків, з якими важко знайти спільну мову і які не уявляють себе без України, про те, що створили на Горохівщині громадську організацію «Спілка учасників АТО «Щит», щоб допомагати одні одним вирішувати проблеми і не замикатися в собі після пережитого на передовій, і про мрію вдягнути форму і пройтися НАШИМ Сімферополем…
Скорботна хвилина мовчання.
У фільмі плачуть біля могил, обіймаючи осиротілих синів і донечок вдови Тетяна Сливка з Горохова, Наталія Вільчинська зі Стариків, Інна Ліщина зі Звинячого і біля осель без синів матері Марія Бідула з Горохова, Оксана Ліщина зі Звинячого. Про допомогу жителів Горохівщини армії для сучасників та історії говорять декан Горохівського деканату отець Андрій Сидор, керівники району і міста, волонтери. Стрічка настільки правдива, що після її показу автора ідеї Євгенію Харків атовці з Перемиля попросили продовжити цю кінооповідь про побратимів. Доки її демонстрували, присутні у залі не те, що жінки, а й чоловіки не стримували сліз і схлипували.
Вони пройшли через вогонь і повернулися живими.
А потому своїми враженнями, вдячність Євгенії і Михайлу Харківим, головному редактору і колективу газети «Волинь-нова» — зі сцени щиро поділилися голова Горохівської райдержадміністрації Юлія Гринчук, голова Горохівської районної ради Тарас Щерблюк, Берестечківський міський голова Валентина Залевська, які перед початком перегляду з Перемильським сільським головою Надією Маселко поклали квіти до могил воїнів АТО Юрія Данилюка, Миколи Вільчинського, Олега Гунька. Як прозвучало з вуст Євгенії Харків, керівники району підтримали ідею створення стрічки і допомагали втілювати її в життя. Лейтмотивом висловлених виступаючими почуттів прозвучали слова режисера фільму Олега Криштофа: «Нехай би цього фільму, породженого війною, взагалі не було»…
Гімн для ветеранів АТО - не просто слова...
Запросивши на сцену, вдячно аплодували воїнам АТО, від яких слово мовив житель села Перемиля Валерій Бобрик. Квіти поваги від «Волині-нової» пригортали до своїх сердець Наталія Вільчинська, Євгенія Харків і мама Олега Криштофа пані Надія. В свою чергу Олександр Згоранець подякував усім, хто виборює перемогу у війні з проросійським агресором, Євгенії Харків, а за обрамлення презентації виставкою «Майдан на дотик», змістовними віршованими рядками і милозвучним супроводом – директорові Берестечківського районного народного історичного музею Олегові Дергаю, авторові сценарію, художньому керівнику Будинку культури Берестечка Марії Ривачук, ведучій, викладачу Берестечківської музичної школи Валентині Надашкевич, народному аматорському вокально-інструментальному гурту «Берест» у складі Михайла Друзюка, Тетяни Романюк, Віктора Корінецького і його керівника Миколи Маслічука, начальнику відділу культури Горохівської райдержадміністрації Діні Колесник і міському голові Берестечка Валентині Залевській за організацію прем’єри у відомому на всю країну історичному місті.
Квіти до могил загиблих покладають голови районної ради і райдержадміністрації Тарас Щерблюк, Юлія Гринчук, берестечківський міський голова Валентина Залевська, перемильський сільський голова Надія Маселко / Фото Лесі ВЛАШИНЕЦЬ.
Більше фото з презентації фільму у галереї:
