Будемо «стукати» на сусіда?
В Україні запустили «гарячу лінію» для охочих поскаржитися на тих, хто незаконно отримує субсидії
Моє дитинство, юність пройшли в колишньому Союзі. Тоді нас, дітей, у школі виховували на прикладі піонера Павлика Морозова, котрий здав органам батька-куркуля, який приховував від голодного пролетаріату хліб. Мовляв, будьте такими, як він — сміливими, непримиренними до всіх, хто заважає будувати комуністичне майбутнє. І я не розуміла, чому моя бабуся, котрій переповіла історію уральського хлопчини, обурювалася: «То ж яким гадом треба було бути, щоб донести на рідного батька!»
В українців стукацтво завжди засуджувалось. Але коли прийшли, як у нас говорили, совєти, людей змушували доносити на «неблагонадійних». Не повідомиш, що хтось лає радянську владу, висловлює невдоволення колгоспним життям, — сам загримиш за грати. У Кримінальному кодексі навіть була стаття, яка передбачала покарання «за нєдоносітєльство». Страх змушував сигналізувати. Поступово стукацтво входило у звичку, менталітет. Уже в роки керівництва державою Леоніда Брежнєва українці доносили без будь-яких докорів совісті. Нерідко через заздрість. Сусід купив «Волгу», а я — ні. Скажу, що краде, бо ж звідки ці гроші? Привчала «стукати» і така грізна організація, як КДБ (Комітет державної безпеки). У кожному трудовому колективі були його інформатори.
В українців стукацтво завжди засуджувалось. Але коли прийшли, як у нас говорили, совєти, людей змушували доносити на «неблагонадійних».
Привчити українців доносити один на одного хоче нині Міністерство соціальної політики. На його сайті з’явилася інформація про запровадження телефонної «гарячої лінії» із зазначенням номера, куди варто повідомляти про факти шахрайства, корупції при отриманні державної соціальної допомоги. Тобто якщо знаєте, що сусід, який оформив субсидію, їздить на недавно купленому шикарному авто чи працює в «тіні», або ж відпочиває на дорогих курортах, — телефонуйте. Повідомляючи про запровадження «гарячої лінії», у міністерстві посилаються на європейську практику. Мовляв, стукацтво там працює і країни процвітають. І це правда. Колега-журналіст, який уже в пенсійному віці виїхав на постійне місце проживання до Німеччини, під час свого чергового приїзду до Луцька розповідав:
— Обідньої пори вирішив у дворі свого будинку замінити антифриз. Не встиг закінчити, як приїхала поліція. Сусід, із яким не раз пив пиво, зателефонував. Довелося заплатити штраф за забруднення довкілля.
Для німців донести на тих, хто порушує закон, — норма. Більше того, кожен громадянин вважає це своїм обов’язком. Але українці — не німці. У нас одні вважають ганебним доносити, соромляться це робити, а інші тим користуються. Не гребують залазити в державну кишеню, простягати руки за комунальною знижкою тощо.
І маю великий сумнів, що «гаряча лінія» для доносів буде ефективною. У великих містах, де часто не знають, як звати сусіда по під’їзду, де люди живуть замкнуто, вона точно не спрацює. А ось у селах, містечках, можливо, й «стукатимуть».
