Народила 16 дітей і поставила на ноги… цілу імперію

То вам не Катерина, «люта вовчиця»

Імператриця Австро-Угорщи­ни Марія-Терезія з династії Габсбургів правила в той самий час, що і Катерина ІІ, — ​у ХVІІІ столітті. Але наскільки різними для українців виявились ці правління! Нагадаємо, що 1772 року долі галичан та волинян розійшлися — ​тоді почався перший поділ Польщі, і Галичина відійшла до Австро-Угорщини. Теперішнє Закарпаття їй і до того вже належало, а Буковину вона приєднала двома роками пізніше. 

Краяти територію Речі Посполитої, у складі якої перебувало все українське Правобережжя, почали саме ці дві непересічні імператриці — ​австрійська Марія-Терезія та російська Катерина ІІ. У 1795 році Польща втретє й остаточно була розділена, Волинь та інші території на правому березі Дніпра стали належати Росії.

А тепер знайдіть різницю 

Катерина ІІ ліквідувала українську автономну державу на Лівобережжі — ​Гетьманщину, закріпачила селян, зруйнувала Запорізьку Січ, було спалено книгозбірні Києво-Могилянської академії, а викладання у ній переведене на російську мову. Уніатську церкву на Волині та решті України стали переслідувати, і вже наступники Катерини повністю ліквідували її, приєднавши до російського державного православ’я. Для росіян Катерина була «великою», а для нас, як писав Тарас Шевченко, — ​«лютою вовчицею», і тією, що «доконала» Україну. Це, втім, не завадило забудькуватим українцям поставили їй пам’ятник в Одесі.

Черга Марії-Терезії. Вона ввела обов’язкову початкову освіту, яка надавалась «материнською мовою», ліквідувала особисту залежність селян від панів і обмежила панщину трьома днями на тиждень, зрівняла у правах уніатську церкву з католицькою, назвавши її греко-католицькою (таку назву вона має і досі), і заснувала у Відні семінарію для підготовки греко-католицького духівництва. Саме із греко-католицьких священицьких родин згодом вийшла ціла плеяда національних «будителів» у Галичині та Закарпатті. Навіть Іван Франко, який терпіти не міг тих Габсбургів, визнавав, що Марія-Терезія «вивела Австрію із сумерків середньовіччини». Тож ясно, чому пам’ятник Марії-Терезії в Ужгороді не викликає таких запитань, як монумент Катерині в Одесі…

«Дітей ніколи не буває забагато»

…Коли Марія-Терезія з’явилась на світ, хтось промовив: «Це усього лиш дівчинка…» Але вона прожила таке життя, що у Відні й досі найбільшим пам’ятником є монумент саме цій «дівчинці». 

Паперові гроші, перша поліція на вулицях міст, податки, які платять усі, державні чиновники і школа, незалежний суд, нові університети — ​усе це наслідки рішень Марії-Терезії. У зовнішній політиці вона використовувала і кнут — ​воювала, і пряник — ​переженила своїх дітей із багатьма європейськими знатними особами. Якщо Ярослава Мудрого називають тестем Європи, то Марію-Терезію — ​тещею. 

Померла Марія-Терезія у 63 роки, 40 із яких керувала могутньою імперією. Цей час називають «золотим віком» для Австрії.

Імператриця Австро-Угорщини народжувала 16 разів (одна її дитина не вижила при пологах, ще дві померли малолітніми). На трон вона сіла молодою — ​у 23 роки, маючи вже трьох дітей і будучи вагітною четвертою. «Дітей ніколи не буває забагато», — ​казала вона.

Щоправда, не всі її нащадки мали щасливу долю. Найтрагічніше склалось життя її молодшої доньки Марії-Антуанетти. Вона вийшла заміж за короля Франції Людовіка XVI, але під час революції у Франції королівську родину стратили на гільйотині. 
Останні 15 років свого правління Марія-Терезія була вдовою, постійно перебуваючи в жалобі. Вона підстригалась, як монахиня, речі та шпалери в кімнатах були чорними, жінка дедалі більше молилась. 

Померла Марія-Терезія у 63 роки, 40 із яких керувала могутньою імперією. Цей час називають «золотим віком» для Австрії. Можливо, рецепт її вдалого керівництва — ​в таких словах французького історика Жуля Мішле: «Вона мало знала сама. Проте вміла оточувати себе здібними людьми, які здійснювали її політику». Прусський монарх Фрідріх ІІ, її запеклий опонент у битві за території, коли дізнався про смерть імператриці, сказав: «Звістка про її смерть викликала в мене щирі сльози. Вона робила честь жіночій половині й короні. Я воював із нею, але ніколи не був її ворогом».

До речі

Неписьменність поборола, а проституцію — ​ні

Серед новацій, які не вдались Марії-Терезії, — ​боротьба з повіями та аморальністю

У часи її правління у Відні нараховувалось близько 10 тис. проституток. Марія-Терезія запровадила спеціальну «комісію із цнотливості», а місто наводнили таємні агенти, які шукали «жінок, що гуляють». Під підозру насамперед потрапляли служанки трактирів. За проступки, які вважали аморальними, жорстоко карали. Наприклад, приковували порушників до міських воріт, де вони могли сидіти тижнями. Якщо холостяка затримували в коханки, то він був зобов’язаний з нею одружитись. 

У битві за пристойну поведінку дійшло до того, що жінкам заборонили рум’янитись. Але нічого не помогло — ​проституція і далі процвітала. Лиш зросла кількість абортів, оскільки мати-одиначка вважалась аморальною і каралася законом. Комісію із цнотливості ненавиділи, а про саму Марію-Терезію стали складати анекдоти та вигадувати історії про її любовні походеньки. Словом, боротьба Марії-Терезії з повіями та аморальністю закінчилася тим самим, що й боротьба Горбачова із пияцтвом…

Василь РОГУЦЬКИЙ