«Якщо Путін захоче полізти з боку сябрів, Лукашенко його не зупинить…» (Відеоопитування)

 

    Дмитро МОРОЗ,  редактор районної громадсько-політичної газети «Ратнівщина» (смт Ратне):

— Про таку загрозу я писав у своїй газеті ще 4 роки тому, коли росіяни розмістили свої літаки на аеродромі у білоруських Барановичах. А танками по шосе через Ратне вони легко могли б захопити залізницю у Ковелі й відрізати західні кордони від Польщі та Євросоюзу. З такої точки зору може і потрібно було б оголошувати воєнний стан і в областях, прилеглих до Білорусі. Але ви пам’ятаєте: Президент, оголошуючи воєнний стан, посилався на дані військової розвідки і казав, що його указ базується на цих доповідях. Я думаю, якби була інформація, що на півночі від нас, у Брестській області, концентруються російські війська, то, можливо, він би включив і Волинь. Тож, виходячи з промови глави держави, таких відомостей про загрозу нема. Йому видніше, бо він володіє розвідданими у повному обсязі.

 

    Наталія БАЛЮК,  головний редактор газети «Високий замок» (м. Львів):

— Я думаю, що це такий дипломатичний хід, бо якби Президент оголосив воєнний стан з боку тих областей, які прилягають до Білорусі, то це погіршило б наші стосунки з цією країною. Попри союзницькі взаємини із Москвою Мінськ не є для нас агресором. Можливо, Порошенко радився із білоруським президентом… Звісно, якщо Путін захоче полізти з боку сябрів, Лукашенко його не зупинить. Але не думаю, що Кремль на таке піде, бо як–не–як — це втягувати у конфлікт ще одну країну. Думаю, що Петро Порошенко знає більше, ніж ми, має розвіддані, зокрема про концентрацію військ, і має підстави зробити саме так, як зробив. Давайте довіряти Президенту, який має більше інформації, ніж ми.

А взагалі його рішення про запровадження воєнного стану вважаю правильним. Це той випадок, коли по–іншому не можна. Хоч і піднявся гвалт, що Порошенко хоче воєнним станом відмінити вибори. Я думаю, що найбільше про це кричать різноманітні агенти впливу та вороги. По-друге, люди повинні розуміти, що серед політиків просто є дуже багато нерозумних людей, які через свою недалекоглядність не бачать небезпеки. Є і такі, яким прагнення влади просто засліпило очі, вони не хочуть відкладати своє президентство ні на день. Крім виборів, вони нічого не бачать. Знаю, що деякі політики уже ділять майбутні міністерські портфелі. То що їм анексія з боку Росії? Не усвідомлюють, що коли почнеться війна, то про вибори можна буде забути взагалі. Це обурює.

 

    Сергій МЕРЧУК,  учасник Революції гідності, начальник патрульної поліції Рівного (м. Рівне):

— Я як посадова особа органу виконавчої влади не маю права коментувати позицію гаранта Конституції. Позитивно сприймаю рішення Президента і Верховної Ради щодо введення воєнного стану в нашій країні, бо військовим без оголошення цього правового режиму важко готуватися до відсічі агресору. Я б не заперечував щодо введення воєнного стану на всій території країни, бо знаю ситуацію зсередини та, думаю, це б полегшило роботу у безпековому напрямку.

 

    Наталія КАЛІНІЧЕНКО, редактор районної газети «Білопільщина», депутат Сумської обласної ради (м. Білопілля Сумської області):

— Від нашого райцентру до кордону з Росією — 12 кілометрів, тому до особливого режиму ми трохи звичні. Але зараз у рамках воєнного стану розпочалась мобілізація, і мені задають резонне запитання: чому людей в областях, де запроваджено воєнний стан, мобілізовують, а в інших — ні? Хіба це справедливо? Ми — єдина країна і захищатись маємо спільно. А виходить, що в одній області мобілізовують, а в іншій — їдуть на заробітки у Польщу. Крім цього, у грудні в нас мали відбутися вибори в об’єднаній територіальній громаді. Досі не ясно, чи будуть вони. І через це я як депутат районної ради не знаю, яке рішення приймати на сесії з розподілу бюджету, бо невідомо, які населені пункти входитимуть у район. Та навіть якщо вибори все таки пройдуть, то вони уже не будуть повноцінними, як десь на Тернопіллі чи Київщині. Я це веду до того, що оголошувати воєнний стан треба було на всій території країни. Якщо разом — то разом, так чи ні?

 

    Валерій КУРСТАК,  депутат Волинської обласної ради, волонтер (смт Благодатне міста Нововолинська):

— Вважаю, що не варто. Як і не потрібно вводити воєнний стан у 10 областях України. Це треба було робити тоді, коли Росія відкрито лупила «Градами» в районі Зеленопілля і масово гинули наші хлопці. Тепер можна було б обмежитися лише заходами посиленого контролю. З якою метою влада пішла на такий радикальний крок, більшість громадян, думаю, добре розуміють. Тоді керівництву було невигідно вводити воєнний стан, а тепер — вигідно. Думаю, що великої загрози від кордону з Білоруссю для нас немає. Президент Лукашенко все таки контролює ситуацію і не дозволить росіянам піти на провокацію.

 

    Михайло ХАРКІВ,  учасник АТО (с. Скригове Горохівського району):

— Це потрібно було вже давно зробити, щоб уникнути провокацій. Бо росіяни як не в одному, то в другому місці до них вдаватимуться. Ви бачите, на що вони здатні: самі кораблі розбили, а потім кажуть, що Україна напала. До речі, хлопців, які служили в АТО, попереджували, щоб ми не ризикували їхати у Білорусь, бо можуть не вернутись, адже там працює чимало російських агентів.

 

    Галина САЛІВОНЧИК,  колишній директор школи (с. Щитинська Воля Ратнівського району):

— Хоч Ратнівщина й межує з Білоруссю, яка є союзником Росії, але мешканці прикордонних територій України ніколи не відчували якоїсь агресії чи неприязні стосовно себе. Тому вважаю правильним рішення, що воєнний стан у нашому регіоні не запроваджено і немає напруги серед людей по обидві сторони кордону. Не хотілось би загострювати списи супроти білорусів.

 

    Володимир ЛИТВИНЮК,  судинний хірург Волинської обласної клінічної лікарні, заслужений лікар України (м. Луцьк):

— На мою думку, воєнний стан у нинішній час в Україні не потрібно вводити взагалі. Надто пізно згадали, що існує реальна загроза нападу Росії. Доцільно було це зробити у 2014 році, тоді необхідно було мобілізувати всі сили в державі. Я в армії колись служив, нам утовкмачували, як має ця робота проводитись. За 4 роки можна було б зміцнити обороноздатність України, а зараз оголошувати воєнний стан на місяць — це тільки марно тривожити людей. У Західній Україні, де старше покоління пам’ятає 1939–й рік, сприйняття всього, що пов’язане з війною, важче, болючіше, ніж в інших регіонах. У нашій області й у сусідніх, прилеглих до Білорусі, населення реагувало б активніше, тому на цій частині України воєнного стану й не оголосили. А щодо Білорусі, то я сподіваюся на здоровий глузд Лукашенка, він не видається мені настільки безхребетним президентом, щоб у таких питаннях виконувати наказ Путіна.

 

    Сергій ФЕСИК,  голова Любешівської райдерж­адмініст­рації (смт Любешів):

— Для чого загострювати ситуацію? У нас добросусідські відносини. Їхні громадяни щосуботи приїжджають до нас на базар. Щодня білоруси бувають у нас, а наші їдуть туди. Є багато родин по обидва боки кордону, багато спільних зв’язків. Нині немає прямої загрози з боку Білорусі. Офіційно вони наші друзі та сусіди.

 

    Роман РОМАНЮК,  директор Волинського обласного центру зайнятості (м. Луцьк):

— Президент прийняв максимально виважене і компромісне рішення, запровадивши воєнний стан у тих областях, які безпосередньо межують з Росією, і регіонах уздовж придністровського і молдовського кордонів. Саме від них іде загроза атаки. На Волині й Рівненщині, слава Богу, мирно і спокійно. Ми віддалені від РФ. Крім того, Лукашенко неодноразово заявляв, що не дозволить використовувати Білорусь як плацдарм для прояву агресії. Хочеться вірити, що так і буде. Йому вистачить розуму не втягуватися у протистояння між Україною та Росією, хоча Путін і намагається це зробити. Зрештою, в разі погіршення ситуації чи виникнення небезпеки з боку Білорусі ми оперативно відреагуємо, посилимо контроль за кордоном.

 

    Сергій ШТУРХЕЦЬКИЙ,  журналіст (м. Рівне):

— Ми самі були свідками того, як важко приймався указ Президента. Очевидно, що довелося піти на певні поступки, які з позицій національної безпеки не були надто значимими. Зрозуміло, що ми не володіємо інформацією, яку мають Генштаб і військова розвідка. Тобто рівень, масштаби і географія загроз нам не відомі. Якщо було досягнуто компромісу по прикордонних областях, значить на це були підстави. Це та «переговорна межа», до якої можна було підійти. Думаю, на останній зустрічі президентів України та Білорусі питання безпеки займало ключове місце. Однак в цій ситуації не стільки важливою є довіра до Олександра Лукашенка, скільки його контроль над геополітичною ситуацією. Водночас потрібно розуміти, що для інформаційної війни кордонів не існує і слід бути пильними на цьому фронті.

Бліц провели Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Алла ЛІСОВА, Євгенія СОМОВА, Сергій НАУМУК, Лариса ЗАНЮК, Олександр ДУРМАНЕНКО, Мирослава КОЗЮПА, Олег КРИШТОФ, Василь УЛІЦЬКИЙ.