Ех, скрекотушко, шкурку втратиш, та принцесою не станеш!
Як жаби із сільської канави «підняли» бюджет громади
Напевно, всі читачі «Волині» та «Цікавої» вже знають рецепт незвичного поліського делікатесу зі Столинських Смолярів. У святковому меню тамтешніх господинь серед інших наїдків трапляється їжачатина. Щоправда, нам було зовсім непросто вивідати, як її правильно готувати і з чим ця екзотична страва краще смакує. А от у селі Тур’ї Ремети, що на Закарпатті, не соромляться унікальних особливостей місцевої кухні. Хоча їхня кулінарна родзинка — не голкасті, а стрибучі представники вітчизняної фауни
«Полювання» на їстівних жаб — доволі заморочливий процес. Про це в інтерв’ю «Цікавій» розповіла уродженка села Тур’ї Ремети, працівник Перечинської міської ради Світлана Белей. За її словами, ця особлива порода земноводних водиться в невеликій канаві за селом, але знайти «жабні» місця непросто. Крім того, сезон відлову — досить короткий: з початку весни до першого грому. Втім, цінний продукт часто заморожують і готують увесь рік.
Пані Світлана каже, що хоча всі вважають «скрекотушок» французькою стравою, але привезли її на Закарпаття італійці у ХVІ—ХVІІ століттях. Нині найбільше полюбляють страви з них місцеві словаки, яких навіть називають «жабарі», але на це прізвисько вже давно ніхто не ображається, всі звикли.
Смак схожий на молоденьку курятину — дуже ніжний.
Готують делікатесне м’ясо за різними рецептами. Найчастіше — обсмажують у клярі, як відбивну, або ж роблять гуляш. Звісно, перед цим потрібно зняти шкірку та відрубати їстівні стегенця.
«Смак схожий на молоденьку курятину — дуже ніжний», — так описує свої гастрономічні враження Світлана Белей.
Вона розповіла, що наїдки із жаб стали популярними в окрузі. Місцеві підприємці навіть відкрили у селі міні–ресторан, у якому подають страву, що колись квакала. Одна порція делікатесу коштує в межах ста гривень. А от кілограм м’яса — близько 800.
У Тур’ї Ремети нині приїжджає чимало туристів, щоб хоч раз у житті скуштувати екзотичний наїдок. Бувають цілі делегації на автобусах. Хоча раніше, як пригадує пані Світлана, місцеві трохи соромилися такої особливості своєї кухні, а коли зрозуміли, що це може приносити гроші, почали її рекламувати.
Щоправда, є і мінус у цьому туристичному бумі, — кількість їстівних жаб в окрузі різко знижується.
Леонід ОЛІЙНИК.
