Змова митників, поліції і контрабандистів

Степан БУНЯК, голова Мостиської райдержадміністрації Львівської області, учасник АТО, волонтер, блог на сайті wz.lviv.ua

Заколот! Так падають держави. Події в селі Шегині з 24 по 26 листопада 2018 року. Назву речі абсолютно своїми іменами: змова мостиських митників, поліції та мостиських і самбірських контрабандистів! Нещасні «євробляхери» — ​розмінна дрібнота цих трьох попередніх. Одні на фронті гризуть мерзлу землю, інші в Шегинях задушать себе і подорожуючих за кілька «єврів».

Ось деякі епізоди. 1-й — ​у ніч із неділі на понеділок. Блокувальників — ​до двох сотень. Аргументи, аби хоча б трохи полегшили подорожуючим життя, не почуті: «Ніхто не поїде!». Збоку стоїть чоловік. Розпочинаю розмову: хто, звідки, чого?

— З Яремча. Через піший перехід прийшов із Перемишля. Ходив до «компаньйона», в якого купив, залучивши «туристів» із Молдови та Білорусі, понад 1000 автомобілів. Маю прекрасний будинок у Яремчі, але боюся додому повернутися! Чи вони чогось доб’ються?

— Нічого! Мудріші швидко позбудуться хламу, інші розмитнять! Тут стоять не за авта, а за схеми!

— Хоч би місцева адміністрація прийшла сюди!

— Я голова РДА.

Подав руку і пішов…

Епізод 2-й. Понеділок, ранок. Уже знаємо, що засідав Військовий кабінет, РНБО, є звернення Президента. Говорю це протестувальникам. У відповідь — ​глузування і Гімн України. Один вирішив подискутувати. Бачу — ​молодий, здоровий. Запитую: «Оголошений воєнний стан! Ти звернувся у військову частину чи військкомат?»

— У мене довідка! Я хворий! Хочеш, покажу?

— З 16-ї години тут працюватиме пересувний мобілізаційний пункт. Їм покажеш! Тобі першому вручимо повістку!

Поліцейський до мене: «Не погрожуйте громадянину!».

У мене довідка! Я хворий! Хочеш покажу?

Громадянина як вітром здуло і назад не принесло! Але позиція поліції насторожила.

Епізод 3-й. Ніч із понеділка на вівторок. «Протестувальників» — ​до 40 чоловік. Поліції нема. Пропускають одне авто щопівгодини. «Порядок»… Їду до себе в кабінет трохи подрімати. Перед містечком чекає понад 200 фур. Стоїть група водіїв. Зупиняюся. Кажу: «Хлопці! Чого стоїте?! Давайте ідемо і дамо тягла тим «блокаторам»!

— Ми вдень ходили! Ваша поліція нас відігнала.

Я все для себе вияснив!

Епізод 4-й. Вівторок, ранок. Приїжджаю. Поліції нема. На пішохідному 11 протестувальників, які вже 3-тю добу тероризують десятки тисяч людей і мою Україну! Підходжу і кажу: «Звільняйте дорогу і пропускайте автомобілі!»

— Пішов н…й!

— Сам іди!

Тут із автобуса вибігла молода пані і з фури здоровезний пан. І ми втрьох повністю звільнили проїзд. Водії рушили щільним потоком в обидва напрямки, і за 20 хвилин містечко було розвантажене цілковито!

Почалася перепалка. Мене обізвали боягузом, симулянтом і штабною «крисою», тому що стояв за спинами своїх хлопців… Одне мурло в камуфляжі та в гумових чоботах погрожувало мені і моїм рідним… Телефоную голові ОДА і кажу, що містечко очищене, проїзд відкритий і якщо буде знову заблоковане, то поліцію всю треба звільнити. За декілька хвилин маю короткі, але змістовні розмови з її начальниками. Ніхто більше навіть не намагався йти на пішохідний перехід.

Я не знаю, як на інших митних постах («євробляхери» перекривали автошлях біля постів «Устилуг», «Ягодин», «Рава-Руська», «Малий Березний», «Шегині», «Краковець», «Грушів». — ​Ред.). Але в Мостиськах — ​так як я описав: змова і заколот! Інакше митники підійшли б до протестувальників і на вушко сказали б: «Ти більше не провезеш жодного зайвого кілограма!». А поліція сказала б: «Голубе! На тебе течка вже в шухляду не влазить!». І все! Так будується держава.