Вкраїнська крокодила на ім’я Ґодзілла
11 років тому добігла кінця неймовірна історія життя африканського зубастика поблизу узбережжя Азовського моря
Народитися нільським крокодилом, а померти «Ґодзіком Маріупольським». Бути від природи потенційним людожером, але нікого у своєму житті так і не з’їсти й заслужити від вдячних українців справжній пам’ятник.
2007–го про нашу державу мало не щодня писали провідні світові видання. І цікавили їх аж ніяк не чергові повороти у протистоянні тодішніх Президента Ющенка та прем’єра Януковича і опозиціонерки Тимошенко.
Світ захоплено стежив за незвичайною історією нільського крокодила Ґодзілли, який волею долі став мешканцем Азовського моря
31 травня 2007 року українські інформаційні агенції повідомили, здавалося б, не зовсім правдоподібну новину: нібито на маріупольському пляжі від горе–дресирувальника з мандрівного цирку–шапіто дременув в Азовське море нільський крокодил.
На носі був початок курортного сезону — тож інформація наробила неабиякого галасу. Адже довжина цих тварин може сягати більше п’яти метрів, а вага найбільших екземплярів – тонни! Дорослий нільський крокодил, добуваючи собі їжу в рідній Африці, на дрібниці не розмінюється: трапляється, що й жирафа схрумає або бегемота… Ну а якщо крупної риби на горизонті не видно, то може обмежитися й легким перекусом — у вигляді якогось європейського туриста. Не просто ж так нільських назвали крокодилами–людожерами!
І ось ця зубаста тварюка опиняється в нашому Азовському морі! Починається справжнісінька паніка, проте відповідальні інстанції всіх заспокоюють: у нільського крокодила немає жодних шансів вижити у морській воді й у наших кліматичних умовах. Мовляв, крокодилячий труп уже доїдають азовські бички…
Проте за кілька днів один із місцевих рибалок, повернувшись зі свого промислу, тремтячим голосом розповідає друзям і знайомим: бачив тварину живою та здоровою! Та ще й з отаке–е-енною пузякою — не інакше, як вже проковтнув одного–двох відпочивальників!
Проте офіційна позиція лишається незмінною. Мовляв, хіба ви не знаєте тих рибалок: «закладуть за комір» склянку–другу міцнющого маріупольського самогону — а потім ввижаються їм усілякі рептилії.
Крокодил винюхує тепліше місце — поблизу ТЕЦ металургійного комбінату «Азовсталь». Адже тут час від часу відбувається скидання підігрітої води.
Та невдовзі стає зрозуміло: крокодил справді живий! Якимось дивом він зумів призвичаїтися до таки абсолютно непідходящих для нього умов! Громадськість дає йому ім’я — Ґодзілла. За долею зубастика починає стежити увесь світ…
Бійці–рятувальники не полишають спроб упіймати хвостатого африканця, проте тому щоразу вдається накивати п’ятами. Минає червень, липень, серпень, завершується курортний сезон — стає дедалі прохолодніше…
Але наш Ґодзілла знаходить вихід! Крокодил винюхує тепліше місце — поблизу ТЕЦ металургійного комбінату «Азовсталь». Адже тут час від часу відбувається скидання підігрітої води.
Довжина цих тварин може сягати більше п’яти метрів, а вага найбільших екземплярів – тонни!
Ґодзік протримався майже до самісінької зими! 28 листопада його — ще живого, але вже непритомного від переохолодження — виявив працівник одного з навколишніх підприємств. Оперативно було організовано спецоперацію з порятунку крокодила: спеціальним транспортом його доставили до обласного центру — тоді ще, звісно, не окупованого Донецька.
За Ґодзіллу вболівала не те що вся Україна — за крокодилячою долею стежив увесь світ! На жаль, врятувати тварину не вдалося…
Уже в квітні наступного — 2008 року — в Маріуполі встановили добротний бронзовий пам’ятник найбільш українському з–поміж усіх нільських крокодилів — «Ґодзіку Маріупольському».
