Легенда про те, як виникли гроші
— Дивіться, — сказав фараон Кратій жерцям. — Внизу довгі шеренги закованих у ланцюги рабів несуть по одному каменю. Їх охороняє багато солдатів. Чим більше рабів, тим краще для держави, — так ми завжди вважали
– Але чим більше рабів, тим більша небезпека їхнього невдоволення і навіть бунту, — продовжував далі фараон. — Ми посилюємо охорону. Змушені добре годувати своїх рабів, інакше вони не зможуть виконувати важку фізичну роботу. Але вони — все одно ліниві та схильні до бунтарства…
Дивіться, як повільно раби рухаються, а зледащіла варта навіть не поганяє їх батогами і не б’є, навіть здорових і сильних. Але вони будуть рухатися набагато швидше. Їх не потрібно буде вартувати. Стражники теж перетворяться на рабів. Здійснити це можна так. Нехай сьогодні, перед заходом сонця, глашатаї рознесуть указ фараона, в якому буде сказано: «На світанку нового дня всім рабам дарується повна свобода. За кожен камінь, доставлений у місто, вільна людина отримуватиме одну монету. Монети можна буде обміняти на їжу, одяг, житло, палац у місті та саме місто. Відтепер ви — вільні люди…»
Люди, котрі вважали себе вільними (адже з них зняли кайдани), прагнули отримати якнайбільше жаданих монет, щоб побудувати своє щасливе життя.
Вранці наступного дня жерці і фараон знову піднялися на майданчик штучно насипаної гори. Картина, що постала перед їхніми очима, вражала уяву. Тисячі людей, колишніх рабів, наввипередки тягли ті самі камені, що й раніше. Обливаючись потом, більшість із них несла по два камені. Інші, у яких було по одному, бігли, збиваючи куряву. Деякі охоронці теж тягнули каміння. Люди, котрі вважали себе вільними (адже з них зняли кайдани), прагнули отримати якнайбільше жаданих монет, щоб побудувати своє щасливе життя.
Кратій ще кілька місяців провів на своєму майданчику, із задоволенням спостерігаючи за подіями внизу.
А зміни були колосальними. Частина рабів об’єдналася в невеликі групи, спорудила візки і, доверху навантаживши каменями, обливаючись потом, штовхали їх.
— Вони ще багато пристосувань навигадували, — втішався собою фараон Кратій, — от уже й послуги внутрішні з’явились: рознощики води і їжі… Незабаром оберуть собі начальників, суддів. Нехай вибирають: вони ж бо вважають себе вільними, а суть не змінилася — як і раніше, тягають каміння…
Володимир МЕГРЕ, myplanet.com.ua .
