Його забрали в 19 років. Прийшов зі строкової служби, ще й півроку не минуло.
«Одна надія – на Бога», – подружжя з Іваничівщини не припиняє шукати сина, зниклого під Іловайськом
Подружжя із села Мишів Іваничівського району продовжує розшукувати свого сина Юрія Кривенчука , який востаннє виходив на зв’язок 28 серпня 2014 року під час бойових дій в Іловайську
Подальша доля хлопця рідним невідома. Батьки солдата зверталися куди тільки можна, однак всі пошуки сина виявилися безрезультатними. Про це йдеться на Район.Іваничі.
Юрій Кривенчук народився 25 червня 1994 року, проживав в селі Мишів Іваничівського району. Навідник-оператор БМП-2, служив у 51-ій бригаді, 3-ий батальйон, 7-ма рота. Потрапив під обстріл під Іловайськом та пропав безвісти.
«Його забрали в 19 років. Прийшов зі строкової служби, ще й півроку не минуло, а забрали знов. 28-го серпня дзвонив вранці і просив нікуди не їхати. «Все одно нічого не доб’єтеся, хіба похоронку отримаєте», – сказав. Їх вже відправили туди і ми стали з’ясовувати, чому так. Адже нам говорили, що через 40 днів хлопців мають відпустити з Рівного, а їх у вагони погрузили.
Для того, щоб отримати будь-яку інформацію про Юрія, Оксана та Анатолій Кривенчуки розповсюдили свої контакти в Інтернеті, проте ніяких новин про сина так і не дізнались.
«Траплялося багато випадків шахрайства, коли у нас хотіли виманити гроші. Люди дзвонили і казали: «Ми знаємо, де ваш син». Було навіть, що пропонували розповісти щось взамін на бензовоз дизпалива. Були випадки, коли ми самі не розуміли чи нас розводять і зверталися до волонтерів, які допомагали пробити ці номери», – розповідає Анатолій Кривенчук.
Він каже, що останній раз з сином говорили по телефону ввечері 28 серпня 2014року. 29 він з’явився в мережі, але рідним не вдалося з ним поспілкуватися.
«Його забрали в 19 років. Прийшов зі строкової служби, ще й півроку не минуло, а забрали знов. 28-го серпня дзвонив вранці і просив нікуди не їхати. «Все одно нічого не доб’єтеся, хіба похоронку отримаєте», – сказав. Їх вже відправили туди і ми стали з’ясовувати, чому так. Адже нам говорили, що через 40 днів хлопців мають відпустити з Рівного, а їх у вагони погрузили.
29-го серпня ми їхали в Луцьк і він з’явився в мережі. Коли ми зупинилися, я віддзвонилася, але вже було зайнято.
Де він, що з ним – нічого не казав, бо «телефони прослуховуються». Коли питала, де знаходиться, говорив: «Мам, ми на курорті», – розповідає матір зниклого солдата.
Кривенчуки ні на мить не втрачали надію, що їхній син живий. Хлопці, які пережили Іловайськ, розповіли їм, що Юрій нібито вирвався з-під обстрілу.
«Тепер навіть ніхто не спитає, що ми і як ми. В нас тільки одна надія – на Бога. Терпимо і ждемо. Людям довіряти нема чого. Знаємо, що Юра живий. У нього 25-го липня день народження, а в переддень, 24-го липня, кілька років поспіль до нас хтось дзвонить з прихованого номера і мовчить. У мене заблокований телефон був, то до чоловіка дзвонили», – каже Оксана Кривенчук.
Батьки зниклого солдата висловлюють прохання до всіх, кому відома будь-яка інформація про їхнього сина, повідомити їм про неї.
