Митрополит Епіфаній особисто завантажував фури на фронт

Батьківську хату затопило під час повені

Главою церкви його обрали на Об’єднавчому соборі, який відбувся 15 грудня. До цієї події широкому загалу майже нічого не було відомо про Епіфанія, незважаючи на те, що він вважався правою рукою патріарха Філарета.

То хто ж він? Кому випала велика честь та гігантська відповідальність ставити на ноги Автокефальну православну церкву України?
Епіфаній (в миру — ​Сергій Думенко) народився 3 лютого 1979 року на Одещині, дитинство його минуло у селі Жадова Чернівецької області. Там у звичайній сільській хаті досі живуть його матір і один із двох братів (другий вже має власну сім’ю). У селі розповідають, що наразі братів нема вдома, вони поїхали на заробітки, працюють на будові. Єдиною особливістю батьківської оселі митрополита є її ретельна доглянутість. До речі, у 2008-му цю хату, яка стоїть на краю села, затопило під час повені.

Розшукали засоби масової інформації і житло, де мешкає сам митрополит Епіфаній. Першими це зробили так звані проросійські ЗМІ, сподіваючись, очевидно, на сенсацію. Але новий двоповерховий будинок у селі Святопетровське біля Києва, який приписали предстоятелю, розкішшю не вразив. Виділяється він на тлі інших хіба яскравим жовтим кольором. Невисокий паркан навколо зведений із звичайних сірих бетонних плит.

Із Вселенським патріархом зможе поговорити по-грецьки

Значна частина церковної «кар’єри» митрополита Епіфанія пов’язана із навчальними закладами. Свого часу він викладав у Рівненській духовній семінарії та Київській православній богословській академії, яку згодом очолив. З 2012 року керував Синодальним управлінням у справах духовної освіти. 

В одній із своїх перших публічних промов він заявив про важливість розвитку освіти, чим заслужив оплески навіть від представників інших церков.

Тож митрополит Епіфаній — ​«книжник», богослов. Уже в одній із своїх перших публічних промов він заявив про важливість розвитку освіти, чим заслужив оплески навіть від представників інших церков, зокрема від Святослава, глави греко-католицької церкви, яка гордиться своїм Українським католицьким університетом у Львові.

Великою перевагою Епіфанія є й те, що він навчався у Греції і знає грецьку мову. Продемонструвати це випаде митрополиту нагода вже 6 січня наступного року, коли він у Константинополі співслужитиме із Вселенським патріархом Варфоломієм, а потім отримає з його рук Томос про автокефалію. 

Сильним видається предстоятель нової православної української Церкви і як адміністратор. Адже він був настоятелем київського Свято-Михайлівського Видубицького чоловічого монастиря, а також керуючим справами Київської патріархії. У червні 2013 року архієпископ Епіфаній став митрополитом Переяслав-Хмельницьким і Білоцерківським, і його призначили патріаршим намісником. Тобто такий важливий у період становлення Церкви управлінський та організаторський досвід у глави православної церкви в Україні теж є.

Допомагає українським в’язням у Росії

Про митрополита Епіфанія тепло відгукуються волонтери, яким він допомагав, в тому числі і фізично, коли особисто завантажував фури на фронт. Про це згадує, зокрема, капелан Костянтин Холодов. Достойну, хоч і досі маловідому сторінку у біографії предстоятеля, відкрив єпископ Сімферопольський і Кримський Климент. За його словами, митрополит Епіфаній вже 4 роки, як надає допомогу українським політв’язням у Росії, зокрема родині кримчанина Володимира Балуха. Також, за словами Климента, митрополит допоміг йому провідати Олега Сенцова. Сам новообраний глава церкви поставив свій підпис під петицією з вимогою звільнити українського в’язня.

Цікаво, що перший предстоятель доволі активно використовує соціальні мережі. З них можна довідатись, що митрополит Епіфаній часто бував на відкриттях нових храмів, зустрічався із «великим другом України», покійним американським сенатором Джоном Маккейном, особисто роздавав їжу на вулицях Києва нужденним, брав участь у міжнародній конференції у Європі, вітав українських добровольців зі святом… 

Словом, схоже, що українських православних очолила гідна людина. І дай Боже, щоб ці слова ми могли повторити й через 10, й через 20 років…

«Двері нашої Церкви відкриті для всіх»

Із висловів митрополита Епіфанія

«Українські патріоти віддавна прагнули мати свою незалежну Церкву. З’явився чудовий шанс. І ми його вже не випустимо з рук. Рано чи пізно, але народ України матиме свою помісну православну Церкву, як має державу, президента, уряд, військо, гімн, герб, прапор… Це неминуче».
(Жовтень 2013 року).
х х х
«Сьогодні ми змогли об’єднати три гілки православ’я в Єдину українську помісну церкву… Господь почув наші прохання і подав довгоочікувану єдність. Українська церква служитиме українському народові, молитиметься та вестиме його шляхом спасіння… Хочу закликати всіх братів до Єдиної української церкви. Її двері відкриті для всіх. Ми повинні завершити єднання українського православ’я, плекати богословську науку, молитись за припинення війни… Нехай нам допоможе Господь Бог. Слава Ісусу Христу! Слава Україні!»
(Грудень 2018 року).