«Мітла часу», або Безробітний кандидат
Ось-ось і стартує рік, у якому українці вчергове будуть обирати Президента. Як казав один відомий політолог, наша головна відмінність від Росії – ми не знаємо, хто стане наступним главою держави. У сусіда-агресора це всім відомо заздалегідь й триватиме ще стільки, доки житиме «царь всея Руси». Тому в Україні насправді ми тільки вчимося користуватися перевагами демократії, які сприймаємо як закономірність
На Волині пробою політичних сил перед прийдешніми виснажливими перегонами стали нещодавні вибори голів об’єднаних територіальних громад та місцевих депутатів. Боротьба за крісла велася запекла, та й методи давно перевірені й запатентовані. Про підкуп та гречку писати не буду, бо мені ніхто грошей не пропонував, крупи не приносив, але чутки мусувалися всілякі. Наприклад, приведи 10 надійних друзів, які правильно проголосують, — і отримаєш бонус. Суми називалися різні, думаю, посередники, котрі носили гроші, ще й самі непогано заробили на жадібних, довірливих та продажних виборцях. Про це навіть писали у соціальних мережах. Щоб перевірити інформацію, чи не фейкова, у нас є компетентні органи, якщо вони справді компетентні та правоохоронні.
Мені цікаво, як обраний депутат розбудовуватиме місто та об’єднану територіальну громаду, коли він не має постійної роботи, тобто навіть не може забезпечувати свою сім’ю? Залишається інший варіант: претендент працює нелегально й не сплачує податків.
Перед виборами уважно вивчав списки кандидатів у депутати від різних партій. Добре, що у владу йде чимало молодих успішних людей: медиків, підприємців, педагогів, котрі вже виростали в незалежній Україні й не мають за собою шлейфа совкового минулого та ностальгії за дешевою ковбасою.
Щоправда, деякі моменти в біографіях окремих претендентів викликають запитання. Людина пише: «Тимчасово не працюю». Роблю закономірний висновок: кандидат безробітний й живе на соціальну допомогу. Мені цікаво, як обраний депутат розбудовуватиме місто та об’єднану територіальну громаду, коли він не має постійної роботи, тобто навіть не може забезпечувати свою сім’ю? Залишається інший варіант: претендент працює нелегально й не сплачує податків. Тоді вже запитання знову ж не до виборців, а до фіскальних органів. Такі кандидати зовсім не викликають довіри. Тому перестаньмо нарікати на погану владу – треба нарешті навчитися вибирати таку, що буде справді думати про людей, але самому також необхідно щось робити, не чекати якогось чергового «чарівника».
...У книзі про мордовські табори «Теплі спогади в холодний вечір» талановитого письменника-дисидента Анатолія Шевчука (старшого брата українського класика Валерія Шевчука) натрапив на оригінальний вислів – «мітла часу». Отож саме ми з вами маємо стати тим віником, березовим деркачем, який нарешті очистить кожне село, місто та країну від бруду та злиднів. Тільки часу для цього залишилося дуже мало. Мирного всім року і мудрих рішень!
