Хай живе Диво!
«А Дід Мороз існує, а Миколай справжній?» — уже три рази чула я ці запитання. Стільки ж, скільки дітей виросло до віку, у якому додатковий збір інформації змушує засумніватися у тому, що раніше сприймалося без вагань. А ще було інше: «Мамо, скажи йому, що то не ти з татом, а Миколай приносить подарунки, він обманює мене!»
Оксана КОВАЛЕНКО, мама
Під Новий рік батьки мусять розв’язувати і такі «проблеми». Залежить це від віку дітей. Очевидно, що різні сім’ї мають різні стратегії про справжніх чи вигаданих новорічних героїв. У моїй — є переконання, що віра в Диво — це прекрасно, відтак хай вона живе якомога довше. (А є родини, які «працюють» не тільки словесно — ще й створюють борошном або пудрою сліди Мороза, залишають надкушене печиво і надпите молоко).
Казковість дітям просто необхідна, і це знає увесь світ, а доказом є величезна кількість народних казок. Звісно, рано чи пізно настає час «ікс» — час коректувати: наша Катруся у такий момент дізналася, що новорічні герої потребують допомоги тата і мами (є ж діти, яким живеться дуже-дуже скрутно)… А ще ж буває, що таємничий Мороз на новорічному ранку у дитсадку раптом говорить надто грубим голосом, і чомусь хочеться плакати. …5-річна шоколадноока одногрупниця моєї доньки у садку так злякалася казкового Діда, що зі сцени гайнула просто до мами. А та почувалася не святково, а відповідально, сердито шепотіла дитині віршик. Добре, що ще був тато, який встиг і маму по плечі погладити, і доньку приголубити. Зробив, «як книжка пише». Так радить і психотерапевт Світлана Ройз: «Дайте дитині підзарядитися. Не створюйте собі та їй напруги через нерозказаний вірш, бо головне — це атмосфера свята!»
Ще один нюанс — можливий шантаж: «не принесе подарунка, а покладе різку». Це придумали нечуйні мами і тати.
Ще один нюанс — можливий шантаж: «не принесе подарунка, а покладе різку». Це придумали нечуйні мами і тати. Диво не має бути біля покарання! Його не треба причорнювати! Якщо вам щось не подобається у поведінці дитини — обговорюйте вже. Немає нічого гіршого для маленького, аніж очікувати обіцяної кари, і це тривожне почуття не виховує, а отруює життя. Доведено.
...Справжні сніжно-зимові свята світяться так, що заплановані або імпровізовані промінчики живлять маленькі й великі серця ще довгі роки. Відгукуються теплими спогадами й умінням створювати святковість для інших. Важливо все: усмішки, гарна музика, спільний перегляд чудового фільму, сімейні ігри і прогулянки, нарізання олів’є, подарунки-сюрпризи, чай із тістечками у несподіваній місцині, запах мандаринок, домашнього печива. Спогад про бабусину ялинку… Усе-усе є іскринками Дива, іскринками, виплеканими татом і мамою, які не бозна-як давно самі виглядали Мороза.
Маєте гарні «зимові» історії про новорічні дива — пишіть на електронку: [email protected] або ж [email protected].
