Дісталися погані гени? То змініть їх…

«Даю установку на одужання»

«Що поробиш, це вже у мене в генах», — ​кажемо ми, нарікаючи на особливості зовнішнього вигляду, здібності і темперамент, схильність до тих чи інших захворювань… Вважаємо, що з природою не посперечаєшся. На перших порах так вважав і Брюс Ліптон, який спеціалізувався в галузі генної інженерії, успішно захистив докторську дисертацію, будучи переконаним, що людина є до певної міри біороботом, життя якого підкоряється програмі, закладеній у генах.

Поворотним моментом у поглядах ученого стали експерименти з вивчення клітинної мембрани, які він проводив наприкінці 1980-х років. Ці досліди довели, що зовнішні впливи на клітину можуть змінювати поведінку генів і навіть призводити до зламу їхньої структури.

«По суті, я не вигадав нічого нового, — ​скромно каже Брюс Ліптон. — ​Медикам добре відомий ефект плацебо, коли хворому пропонують нейтральну речовину, стверджуючи, що це чудодійні ліки. І людині реально стає краще. Моє відкриття пояснює: за допомогою віри в цілющу силу препарату людина змінює процеси, що відбуваються в її організмі, зокрема, й на молекулярному рівні. Так само можна «вимикати» одні гени, «вмикати» інші і навіть змінювати свій генетичний код».

Погане відкладається у підсвідомості значно легше, ніж пам’ять про приємні та радісні події. 

Спочатку вчений спробував впливати на генетичну систему організму за допомогою спеціальної дієти. Приміром, він вивів породу жовтих мишей із вродженими генетичними дефектами, які прирікали їхнє потомство на надлишкову вагу й коротке життя. Далі він домігся, що ці гризуни стали давати потомство, зовсім не схоже на батьків: звичного окрасу й статури, які жили стільки ж, скільки решта мишей.

Та для людини головним впливом, спроможним змінювати організм, доктор Ліптон вважає саме силу думки. «У цьому теж немає нічого нового, — ​стверджує він. — ​Давно відомо, що двоє можуть мати однакову генетичну схильність до раку, та в однієї людини хвороба проявляється, а в іншої — ​ні. Чому? Тому, що вони жили по-різному: хтось частіше піддавався стресам, мало рухався, мав шкідливі звички. Головне — ​у них відрізнялися самооцінка і самовідчуття, які породжували, природно, й різний спосіб мислення. Значна відмінність людини від решти істот на Землі саме в тому й полягає, що вона може змінювати своє тіло, зцілювати саму себе і навіть позбуватися спадкових захворювань, даючи на це психологічні установки організмові».

Як зламати бар’єр підсвідомості

Чому ж ця теорія не завжди діє? Скільки не повторюй: «Я можу зцілитися від цієї недуги», а хвороба не відступає. Такі претензії висловлюють скептики. Брюс Ліптон пояснює: причина в тому, що наші психологічні установки дістаються лише тієї частини свідомості, яка визначає 5% нашої психічної діяльності, не зачіпаючи 95% підсвідомості.

Насправді лише одиниці з тих, хто повірив у можливості самозцілення силами свого мозку, у цьому щиро переконані — ​і тому вони досягають успіху. Більшість же з нас на рівні підсвідомості заперечують можливість позитивного результату. Це спрацьовує автоматично. Людина зазвичай керується принципом: ймовірність того, що з нами відбудеться щось хороше, набагато менша, ніж плин подій за найгіршим варіантом. За Ліптоном, наша підсвідомість починає налаштовуватися на це вже у ранньому дитинстві, до 6 років, коли навіть незначні події, слова дорослих, травми, покарання формують особистість.

До того ж погане відкладається у підсвідомості значно легше, ніж пам’ять про приємні та радісні події. Як наслідок, «досвід підсвідомості» у переважної частини людей на 70% складається з негативу і лише на 30% — ​з позитиву. Таким чином, щоб справді домогтися самозцілення, необхідно щонайменше змінити це співвідношення на прямо протилежне. Тільки так можна зламати бар’єр, встановлений підсвідомістю на шляху вторгнення сили нашої думки в клітинні процеси і генетичний код.

На думку Ліптона, робота багатьох екстрасенсів саме і полягає у зламуванні цього бар’єру. Але він припускає, що аналогічного ефекту можна домогтися й іншими методами. Після того світоглядного перевороту, що стався близько чверті століття тому у житті вченого, він продовжив свої дослідження в галузі генетики, але одночасно став одним з активних організаторів різних міжнародних форумів з метою наведення мостів між традиційною та альтернативною медициною.

На організованих ним конгресах і семінарах відомі психологи, лікарі, біо­фізики та біохіміки сидять поруч зі всілякими народними цілителями, екстрасенсами і навіть тими, хто називає себе магами або чаклунами. При цьому останні зазвичай демонструють присутнім свої можливості, а вчені влаштовують мозковий штурм для спроби їх наукового пояснення. А заодно продумують майбутні експерименти, які допомогли б виявити і пояснити механізм прихованих резервів нашого організму.

Оксана КРАВЧЕНКО