Збережімо торфяну галузь Волині!*

37 років працюю в торфяній галузі, з них останні 25 літ — ​директором Маневицького торфозаводу. Ті, хто цікавиться підприємством «Волиньторф» та промисловим виробництвом в області загалом, звичайно, чули, якого розголосу за останній рік набула робота цього бюджетоутворюючого підприємства. На сьогоднішній день воно виробляє понад 120 тисяч тонн торфобрикетів, видобуває до 250 тисяч тонн фрезерного торфу, сплачує в бюджети всіх рівнів більш як 30 мільйонів гривень податків. На підприємстві працює 400 осіб, які за 2018 рік мають середню зарплату 11 000 гривень та повний соціальний пакет, в який входить забезпечення спецодягом, спецхарчування, підвіз працівників на роботу та з роботи, безкоштовне харчування осіб, які працюють на заготівлі торфу, доплата за роботу у вечірній та нічний час, шкідливі умови праці та інше.

Специфіка діяльності підприємства така, що, згідно з чинним законодавством, кожного року замість спрацьованих виробничих площ, на яких заготовляється торф, потрібно вводити нові ділянки. Потім на них проводити великий комплекс болотно-підготовчих робіт: очистку від кущів та лісу, корчування та вивезення пнів, влаштування каналів, укладання мостів та залізничної колії, нарізання профілю карт та інше. Як правило, за сприятливих умов такі роботи проводяться протягом 2–3 років. І тут починаються проблеми. Вони полягають у тому, що виконавча влада не хоче вникати в специфіку нашого виробництва, технологію видобування торфу, порядок проведення болотно-підготовчих робіт і строки відводу нових виробничих площ.

Як бачите, шляхи вирішення проблеми є. Але над ними потрібно працювати, а не шукати винних.

Ви скажете, для чого воно їм? Адже на підприємстві є спеціалісти, які отримують заробітну плату, тож нехай вони вирішують проблеми. На жаль, це не так. Наші фахівці готують всі необхідні матеріали для відводу нових площ, погоджуючи їх із землевласниками, землекористувачами, відповідними службами. Після того готується клопотання на отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою за підписом голови ОДА і направляється на розгляд Кабінету Міністрів. Кабмін скеровує їх у профільні міністерства і після позитивного погодження видає розпорядження на виготовлення проекту землеустрою. Підприємство виготовляє його, проводить експертизу і знову, за клопотанням і підписом голови ОДА, направляє в Кабінет Міністрів на затвердження. Кабмін знову передає на погодження профільним міністерствам і за позитивним погодженням затверджує цей проект землеустрою.

Як бачите, під час цих затяжних процесів потрібна злагоджена робота підприємства і виконавчої влади. Однак колишній голова Волинської обл-

держадміністрації Володимир Гунчик замість того, щоб відразу направити виготовлений проект землеустрою на 205 га земель для видобутку торфу, тримає його більше трьох років у себе в кабінеті. Водночас вирішує, чи потрібно це нашому підприємству, і присилає численні робочі групи, перевірки, які зовсім не чують спеціалістів. А час відведення нових площ у зв’язку з цим затягується.

Із приходом нового голови ОДА Олександра Савченка ми надіялись, що він вникне в нашу проблему, оскільки підприємство бюджетоутворююче, забезпечує бюджетну сферу і населення області найдешевшим на сьогоднішній день паливом. Після нашого звернення він одразу відвідав підприємство в той час, коли проходила заготівля торфу. І знову ж замість того, щоб вникнути в специфіку та технологію виробництва, проблему забезпечення площами, почав заявляти, що в нас рабські умови праці, зношеність основних фондів 80–90%, що виробництво потребує нових технологій, інвестицій та інше. Під час його зустрічі з трудовим колективом наші спеціалісти намагалися пояснити, що сьогодні не існує інших технологій збирання та переробки торфу, що так працюють усі торфяники світу. Жоден із працівників не поскаржився на умови праці, натомість усі в один голос просили допомогти у відведенні нових площ, оскільки всіх турбує подальша робота.

Однак Олександр Ілліч, наслідуючи приклад Володимира Гунчика, знову присилає робочі групи, комісії, які замість того, щоб вирішувати проблему відводу нових площ, шукають існуючий та неіснуючий негатив у нашій роботі. Почав звинувачувати у всіх гріхах керівника підприємства Івана Киричика. На існуючому та неіснуючому негативі хочу зупинитися окремо.

lПідприємство звинувачують у тому, що відпуск торфобрикетів проводиться різним споживачам за різними цінами, що на державному підприємстві неможливо. У нас немає подвійної бухгалтерії, як у приватних структурах, де приховується заробітна плата, реалізована продукція і відповідно сплата податків.

lНа підприємстві з року в рік зменшується податок на прибуток. Сьогодні державні підприємства поставлені в такі умови, що 93% від отриманого прибутку потрібно віддати державі. За тих 7%, які залишаються, воно не може поновити основні фонди, тому доводиться великі кошти направляти на підтримку в робочому стані існуючих основних фондів, відповідно збільшуючи собівартість продукції. Ви, Олександре Іллічу, як голова ОДА, повинні знати про це і ставити питання перед державними органами влади, щоб держпідприємства працювали у рівних умовах з приватним бізнесом, який сьогодні сплачує податок на прибуток 19%.

lЗа даними перевірки, на балансі підприємства на відведених площах 560 тисяч тонн торфу, яких нібито вистачає на три роки роботи. Але ваші спеціалісти не врахували, що ці поклади залягають на ділянці близько 100 га. З одного гектара можна заготовити 600 тонн торфу за сезон. Тому, щоб зібрати 220 тисяч тонн, які необхідні для виготовлення 120 тисяч тонн брикетів, потрібно мати близько 400 гектарів виробничих площ. Тільки після того, як ваші фахівці вивчать цю нескладну арифметику, вони зможуть оцінити реальний стан забезпечення виробничими площами під видобуток торфу. А найкраще, коли між головою ОДА та керівником підприємства буде налагоджений постійний конструктивний діалог, незалежно від того, до якої політичної сили належить цей керівник, адже ми всі повинні працювати на економічний розвиток регіону.

Шановний Олександре Іллічу! Сам Бог велів на Волині розвивати та підтримувати торфяну галузь, адже у нас найбільші поклади торфу в Україні. Багато з них безконтрольні, там щорічно стаються пожежі, вони просто пропадають. То чи не краще їх використати для потреб регіону?

Стаття 23 Закону України про надра з новими змінами дає змогу будь-якому землевласнику та землекористувачу заготовляти торф без спеціальних дозволів та гірничих відводів. Треба використати таку можливість. Але для цього потрібно сідати за стіл переговорів і приймати рішення щодо кожної торфяної ділянки. Ми готові до цього, чекаємо на вашу добру волю. Щоб не зупиняти роботу Маневицького торфозаводу, вже навесні можна розпочати видобуток торфу на землях «Волиньприродресурсу». Це підприємство має спеціальний дозвіл на видобуток торфу, розроблений проект відводу земель, який затверджується в межах області. Між «Волиньторфом» і «Волиньприродресурсом» можна укласти прозорий договір оренди і таким чином продовжити безперебійну роботу підприємства.

Як бачите, шляхи вирішення проблеми є. Але над ними потрібно працювати, а не шукати винних, багатьох з яких уже неможливо знайти, та це й не вирішить проблеми. Треба зробити все, щоб підприємство «Волиньторф» у новому 2019 році працювало і нарощувало обсяги виробництва продукції, вкрай необхідної для Волині та всієї України.

Володимир ЩЕРБАЧУК, директор Маневицького торфозаводу