Чемпіонка світу із Замшанів мріє про Паралімпіаду-2020 у Токіо

Комусь видасться — успіх прийшов швидко і легко. А насправді золота медаль коштувала чемпіонці–візочниці великої праці, наполегливості, мужності й сили духу.

— Чомусь Марина не відповідає на дзвінки. Мабуть, за кордоном? — зателефонували ми чоловікові спортсменки Володимирові Мажулі в останній тиждень грудня.

— Зараз вона у літаку, якраз повертається з Іспанії. Потім добиратиметься поїздом. Удома чекаємо через день–два, адже на візку подорожувати нелегко. Тим більше після напружених тренувальних зборів, — почули у відповідь.

Володя завжди хвилюється і вболіває за свою половинку, адже знає, що Марина сідає за весла і в дощ, і в холод, викладається на всі сто. Спочатку вона спробувала займатися академічним веслуванням. На першому ж тренуванні не втримала рівноваги, шубовснула у холодну воду, в якій ще плавали крижинки. Але таке «бойове хрещення» тільки додало запалу. Потім пересіла в каное. І зрозуміла, що це — її вид спорту. Аби увійти у паралімпійську збірну, жертвувала відпочинком, домашнім затишком, терпіла розлуку із сім’єю.

Кожен спортсмен для себе вирішує, що йому важливіше: холодець чи мета, яка стоїть перед ним. Я вибираю друге.

Марина родом із Миколаївщини, у Замшани 7 років тому її привело кохання. Важкі ураження опорно–рухового апарату, через які вони обоє з чоловіком — візочники, не змусили відмовитися від активного, повноцінного життя. Жінка прекрасно малює, фотографує. Без Мажул ніколи не обходяться спортивні змагання серед людей з інвалідністю, завжди брали вони активну участь і в художній самодіяльності, і громадської роботи не цураються. «Це наша гордість і опора в усьому», — каже про подружжя голова Ратнівського районного осередку інвалідів Валентина Коротинська. А в місцевій лікарні їм дякують за консультації і поради при створенні в приміщенні умов і максимальної доступності для людей із особливими потребами.

Отож замшанівська невісточка одразу стала на Волині своєю. Тут її люблять, поважають, цінують. А нещодавно на сесії районної ради Марині Мажулі присвоєно звання «Почесний громадянин Ратнівщини».

Нещодавно на сесії районної ради Марині Мажулі присвоєно звання «Почесний громадянин Ратнівщини».

— З поверненням! Як «засмагалося» в Іспанії? Чи надовго додому? — засипали ми знамениту землячку запитаннями, як тільки вона приїхала у село.

— Зима і в Андалузії дихала холодом, тому доводилося добре одягатися, особливо у вітряну погоду. Але 6 тижнів тренувань в Іспанії для команди з параканое дуже багато значать, адже в Україні взимку нам нема змоги готуватися до змагань на відкритих водоймах. Хоча це не означає, що можна розслабитися і відпочивати. Аби підтримувати належну форму, максимум, що можна собі дозволити, —10–денні канікули. Тому

12 січня я знову поїду на збори. Цього разу — в Карпати, зимові види спорту добре розвивають витривалість, зміцнюють м’язи рук, грудей, що дуже важливо для параканое, — пояснює Марина.

— Золота медаль «під ялинку», матеріальна винагорода — це чудово. А кому найбільше завдячуєте своїм успіхом?

— Звичайно, чоловікові Володі, який мене у всьому підтримує. Коли знаєш, що вдома за тебе вболівають, хвилюються, чекають, тоді легше, спокійніше на серці, почуваєшся впевненішою у своїх силах. Вдячна також своїм тренерам і всім, хто забезпечує процес підготовки команди до змагань.

— Я знаю, що вдома ви — гарна господиня, святковий стіл буде багатий. І дотримуватися режиму на Різдво, напевно, дуже важко?

— Кожен спортсмен для себе вирішує, що йому важливіше: холодець чи мета, яка стоїть перед ним. Я вибираю друге. На Новий рік ми готували пісні страви: рибу, салати. І на Різдво буду смакувати тим, що не тільки ситне, смачне, а й корисне.

— Які завдання ставите перед собою на 2019 рік?

— Головне — вибороти ліцензію на участь у Літніх Паралімпійських іграх, що відбудуться у Японії у 2020-му. Тому ці 12 місяців будуть дуже напруженими. На початку 2019 року — боротьба за Кубок світу, наприкінці — Чемпіо­нат світу, тому розхолоджуватися не можна. Постараюся не підвести! — пообіцяла Марина Мажула.

Будемо тримати за неї кулаки!