Де найкрутіші свині на Волині? Звісно, в Охотниках!

Про господарство, що на околиці села Охотники Турійського району, ми вже писали. Тож цього разу не довелося довго шукати дорогу до садиби, яка, за образним висловом господаря, «притулилася до нього спиною».

— Поголів’я добавилося, а сам почуваюся ще краще. Здається, не постарів на рік, а помолодшав. Здоровіше почуваюся, — ​впевнено каже Віталій Борисович на моє запитання про справи і пов’язує це із вживанням корисного м’яса малопоширених для Волині тварин.

З господарем ідемо до засіків, де вільно гуляють мангалиці — ​свині угорської породи. Тваринам із густою вовною не страшні сніг та морози. Збившись тісно в купу, вони можуть ночувати просто надворі. Хоча заради об’єктивності мушу сказати, що в кожній засіці облаштовано навіс, де паці можуть сховатися від опадів або від палючого сонця влітку. В окремому загоні — ​невеликий куцик. Він тут недавно, а тому його ще не пускають до решти, аби тварина освоїлася.

 

Покупці за його живністю приїжджають із Київщини, Житомирщини і ще з багатьох місць. 

— Цього року привіз з Угорщини ще одного чистокровного кнура, — ​показує на нього Віталій Борисович. — ​Таких навіть на Закарпатті немає. Роблю ставку саме на породистих свиней. Бо звичайних мангалиць чимало, а от тварин із родоводом мало хто вирощує. А на такі є попит. Хочу збільшити кількість рудуватих. Таких мангалиць зосталося найменше, і вони найрідкісніші.

Господар розповідає, що покупці за його живністю приїжджають із Київщини, Житомирщини і ще з багатьох місць («Тих, хто брав по одному чи по двоє поросят, я й не рахую», — ​зізнається хазяїн). Та й волиняни дедалі більше цікавляться свиньми, м’ясо яких не містить холестерину, а отже, його рекомендують для споживання людям, котрі мають певні проблеми зі здоров’ям.

Віталій Леонович тримає на обійсті не лише волохатих паців. Серед них гордо проходжується угорська окостова свиня, яка росте без хвоста, але з крутими стегнами. А ще кілька гібридів.

— Схрестив породу дюрок із мангалицею. Перша дає більший вихід м’яса, а друга додає смаку. Цих свиней розвів для себе, — ​пояснює співрозмовник, поки ми підходимо до чергової засіки. З хліва туди поволі виходить кілька великих кабанів. Почувши голос хазяїна, тварини поволі наближаються. — ​Коли засніжило, то вони почали бігати і гратися. Нині вже призвичаїлися.

Врешті заходимо у хлів, де в купу збилися поросята. Руді, сірі, чорненькі, вони потроху починають наближатися до відчинених дверей. У цей момент усередину застрибує кіт Томаш. Ще не встиг я здивува­тися, як поросята оточують котиська і починають його чи то облизувати, чи то обсмоктувати. Але Томаш не тікає, мабуть, звик до такого поводження. Віталій Борисович каже, що вони навіть сплять разом із котом.

Про наступний рік Свині, за китайським гороскопом, пацята, звісно, не здогадуються, але стають шеренгою і позують на камеру.