Художник сприймає ікону як один з феноменів пізнання Бога.
Ісус у нього — у вишиванці
Олександр Охапкін каже, що його рукою малює янгол
Щоб так писати святі образи, він об’їздив усю Україну — всотував «тепло» ткацьких верстатів, вишитих рушників і сорочок. У хатніх іконах митця багато світла і незбагненного чару. Діва Марія у квітчастій хустці та коралях або з трояндами… Вона й святі напрочуд приязні та життєдайні… Це задля того, щоб люди не боялися Бога, а любили його
«Почав із відчуттям страху, писав без упину і завершив… на одному подиху»
Олександр Охапкін — сучасний українських художник, який творить надзвичайні ікони. Каже, що замість нього їх малює янгол.
Народився Олександр у Житомирі 28 січня 1962 року. Після школи навчався у Дніпропетровському художньому училищі. Уперше малював образ на замовлення. То була ікона Божої Матері. «Дуже хвилювався, адже тема відповідальна і нова… Почав із відчуттям страху, писав без упину і завершив… на одному подиху», — зазначає митець.
Першою роботою живописець був дуже задоволений, говорив, що вона краща за оригінал, та склалося так, що потому не займався іконописом аж десять літ! У цей час працював учителем у художній школі для дітей в місті Олександрія та навчався в Київському художньому інституті. У ці роки Олександр «придивлявся»: рука відточувала вміння наносити потрібний мазок, душа вигранювала світовідчуття… «Віра в Бога — це сокровенна частина людського життя, і кожен, звертаючись до Нього, також поступово виходить із зневіри до повного злиття і розчинення у вірі. Мій шлях, мабуть, полягає у сприйнятті «розчинення» у вірі через призму національного, українського, що йде з минувшини дідів–прадідів, які, я твердо впевнений, не могли відділити Бога від своєї землі, від неньки України», — наголошує художник.
Моя мета — через красу духовно збагачувати людей і робити їх кращими.
В Олександра Охапкіна, певно, як і в кожного з нас, у важливий час на життєвій дорозі зустрічалися важливі люди. Етнограф і мистецтвознавець Романа Кобальчинська навчила його бачити глибину в побутових і в обрядових традиціях, відчувати силу спілкування з Богом через молитву. «От я і творю свою молитву… Перебираючи та торкаючись вишивки на давніх рушниках, тканих люблячими руками довгими вечорами, я відчував їх тепло, яке й досі намагаюся передати глядачеві…» — розповідає митець. Образи Олександра стали світлозаквітчаними і вишиваними. Як у бабусі в сучасних вишивальниць.
«Бабуся вишивала, а я любив споглядати, як з–під голки виходять хрестики, що складаються в малюнок. І зараз цей вид народної творчості захоплює мене. Брав участь у виконанні образів для приватних майстрів, котрі мережать бісером, намалював 18 ікон для вишитого іконостасу монастиря Успіння Матері Божої села Погоня».
«Пізнаєш красу — пізнаєш Бога»
Найбільше пан Олександр любить малювати Богородицю з Ісусом на руках. Для нього то мати, водночас небесна і земна, сильна і ніжна. Біля неї завше вплітає квіти: чорнобривці, мальви, жоржини, з–поміж яких виглядає бабусина хата. Краса, що полонить око і душу, — водночас символіка. «Святе Письмо не раз згадує квіти, з ними порівнюється Спаситель… Єдність людини і природи, створених Богом. Це фрагмент нашої небесної батьківщини та її віддзеркалення в земній ідеальній Україні, яку кожен плекає у своїх мріях, — говорить митець. — Людина має не боятися Бога, а любити його, вірити і звертатися до вищих сил, як до батьків, як до своєї життєвої опори. Поєднуючи закони Господа та природи, наші предки щоразу дякували Всевишньому за достаток на столі і їли справжній хліб та цілющі для здоров’я продукти, а ми забули про це, поставили за мету вал, прибуток і, як наслідок, споживаємо «хімію»… Моя мета — через красу духовно збагачувати людей і робити їх кращими… Пізнаєш красу — пізнаєш Бога».
Цікаві факти про Олександра ОХАПКІНА
- lМитець вважає, що «хатні ікони» — не церковний термін. Це різновид мистецтва, що має українське коріння і не суперечить канону.
- Одружений, має доньку. Не приховує, що ці жінки є його музами.
- За 30 років творчості заслужений художник України створив близько тисячі робіт, серед яких є і портрети, натюрморти. А ще є іконостасти та картини–ікони (близько 400). Його полотна зберігаються в українських фондах та приватних колекціях у Німеччині, Франції, США, Канаді, Італії, Польщі.
- Він дуже хотів дожити — і таки дожив! — до часу, коли Україна матиме помісну церкву!
- Світлі лики з картин живописця «дивляться» на парафіян у храмі Святого Володимира у Парижі, у Соборі святого Юра у Львові, у київській церкві Святого Миколая, у храмах Олександрії та Кропивницького.
За матеріалами day.kyiv.ua, vsviti.com.ua, ugorod.kr.ua, razom.media, dt.ua, korali.info
«Божа Мати Милостива».
«Воскресіння Господнє».
«Різдво. Святе сімейство».
«Спаси і сохрани».
«Спогади».
