Олена Медведєва замість пера голкою творить дива.
І навіть Слово Боже лягло на полотно
Олена Медведєва з Рівного одного разу, спостерігаючи за сином, подумала: «Чим би дитина не бавилася, аби читала» – та й узялася створювати... книги. Вона стала автором і дизайнеркою неповторних рукотворних шедеврів у різноманітних техніках – оздоблених соломкою, бурштином чи бісером, різьблених по дереву, виготовлених зі шкіри і тканини, плетених гачком і вишитих хрестиком. Коли ж помітила, що її творіннями цікавляться не тільки діти, а й дорослі, взялася за твори українських класиків
Вже оглядаючись на минулий рік, Олена Медведєва зізнається, що він був найпліднішим у її житті. — «Рівненський буквар» став «найкращою книгою краю 2018-го», написала 3 книги, одна з них — «12 облич радості», в основі якої — 12 інтерв’ю з неординарними дітьми. А ще світ побачили вишивані поезії Ліни Костенко «Я мальву поцілую у щоку», 4 Євангелія: від Івана, від Марка, від Луки, від Матфея, відбулася презентація її шедеврів у Празі і ще багато-багато всього іншого.
Сьогодні мистецькі доробки Олени виставляються у Волинському краєзнавчому музеї, серед експонатів — єдиний у світі вишитий «Кобзар» 1840 року видання, збірки поезій Івана Франка «Народна пісня», Адама Міцкевича «Ода молодості». А особлива гордість майстрині народної творчості — повні тексти 4 Євангелій, вишитих на полотні. Розмір сторінок – 60 см х 42 см. Кожна книга — у палітурці, обтягнутій шкірою, і вміщена у спеціальний дерев’яний, схожий на скриню футляр, який оздоблений художньою різьбою. За таку грандіозну роботу взялася, коли відчула, що дозріла душею, а руки вже мали досвід.
У 2019-му в Олени Медведєвої теж грандіозні творчі плани. Триває робота над збіркою віршів Лесі Українки.
Перш ніж приступити до надзвичайно відповідальної справи, Олена Медведєва відвідала Ізраїль.
— Це допомогло зануритися у біблійні тексти і розчинитися в них, створити уявлення про місцевість, побут і традиції тогочасних людей. Саме там зрозуміла глибше багато євангельських істин, — розповіла пані Олена. — Були моменти, коли відчувала, що йду пліч-о-пліч із жінками в натовпі, який слухає Христові проповіді, відчувала запах диму того вогнища, котре розклав Ісус на березі Тіверіядського озера після свого воскресіння, і мурахи пробігали спиною від слів: «Симоне Йонин, чи ти любиш Мене?» Плакала разом з язичницьким сотником, який здивував Господа своєю вірою, коли просив про зцілення слуги, піднімала догори голову і на смокві шукала Закхея, тішилася радістю першого дива у Кані Галілейській і благоговіла перед народженим Немовлям, Спасителем людства у печері.
Четвероєвангеліє вишивала українською гарнітурою. Тексти, висотою букв 5 міліметрів, виконані чорною ниткою завтовшки 1 міліметр за допомогою техніки «стібок».
— У цьому схожість рукотворних книг із друкованими. При читанні очі не повинні відчувати напруги. Це ж все-таки книга, а вже потім — мистецький твір, — каже жінка. — Вишити Євангеліє — це вклонитися, подякувати Богові за Його Слово, за те, що Воно дісталося наших земель, завдяки Андрію Первозваному, і багатьом людям допомогло у житті. Бо ж «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово», – цитує майстриня.
У 2019-му в Олени Медведєвої теж грандіозні творчі плани. Триває робота над збіркою віршів Лесі Українки. Щоб надихнутися творчістю поетеси, мисткиня відвідала Колодяжне, черпала енергію Лесиного краю, аби якнайкраще відтворити вірші на полотні.
— Наразі вишито пролог. Трудимося вже над другою ілюстрацією «Мавка і Лукаш», дозавершуємо 1-й розділ, — розповіла пані Олена.
Скільки вийде сторінок — поки що майстриня не знає, бо не працює з комп’ютерними програмами, а відразу береться до вишивання.
— Коли проводили презентацію «Креативної книги» у Волинському музеї, то з Колодяжного привозили голки родини Косачів. Однією з них, яка, ймовірно, могла бути в руках Лесі Українки, вишили кілька рядків у майбутній рукотворній книзі. Це сакральні моменти. Було святково і надзвичайно трепетно, – ділиться враженнями талановита і невтомна майстриня Олена Медведєва.
